В Україні простежується соціокультурний фактор, що формує в українському суспільстві "презумпцію несправедливості", а перебільшення фактичного розшарування, типове для бідних країн, загострює соціальні проблеми, формує потенційну готовність до протесту.
Про це пише в своїй статті для DT.UA директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім.Птухи НАН України Елла Лібанова.
"Прийняття настанови про тотальну несправедливість світу сприяє підвищенню власної самооцінки: всі досягнення є результатом власних зусиль, а невдачі - наслідком несправедливості суспільства. Натомість визнання справедливості суспільства тотожне усвідомленню того, що індивідуальні успіхи є результатом не тільки власних зусиль, а й справедливості суспільного устрою, а невдачі, бодай частково, є наслідком власних помилок", - йдеться в статті.
Лібанова зазначає, що перебільшення фактичного розшарування, типове для бідних країн, загострює соціальні проблеми, формує потенційну готовність до протесту. Чим бідніше суспільство, тим гостріше воно реагує на існуючу (реально або в його уяві) диференціацію. Особливо гострою є реакція на різке або тривале падіння рівня життя.
Як йдеться в статті, нерівність за доходами часто служить причиною макроекономічної нестабільності:
- значна нерівність населення є чинником бідності (особливо визначеної за т.зв. відносним критерієм) і, відповідно, масштабного вторинного перерозподілу доходів через соціальні трансферти;
- масштабні соціальні трансферти обумовлюють високі бюджетні витрати, а отже і бюджетний дефіцит, принаймні більший, ніж був би без необхідності фінансування значних додаткових соціальних трансфертів;
- необхідність покриття бюджетного дефіциту провокує інфляцію, яка значно сильніше впливає на рівень життя бідніших верств населення, а отже провокує посилення нерівності, виносячи її на новий виток спіралі.
Нагадаємо, що Україні, щоб наздогнати найбіднішу країну ЄС за рівнем мінімальної зарплати - Болгарію, необхідно збільшити ВВП мінімум в 2,5 рази.
Україна за рівнем мінімальної заробітної плати в декілька разів відстає від найбідніших країн ЄС. Так, у грудні 2015 року в еквіваленті євро вона становила 57 євро на місяць. На сьогодні серед країн Євросоюзу найвищий рівень мінімальної заробітної плати - 1923 євро в місяць встановлено в Люксембурзі. Ще шість країн ЄС середньомісячну мінімальну зарплату в межах 1,5 тис. євро (Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Франція).
Детальніше про соціальне розшарування українського суспільства читайте у статті Елли Лібанової"Україна: глибина нерівності" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".
Більше читайте тут: //zn.ua/ukr/internal/ukrayina-glibina-nerivnosti-_.html