Переважна більшість проваджень, що їх в даний час здійснюють військові прокурори, не мають жодного стосунку до діяльності Збройних сил та Національної гвардії, і підозрюваними у них виступають цивільні особи.
Про це у своїй статті для DT.UA пише експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук. Автор зазначає, що військові прокуратури в Україні були відновлені в серпні 2014 року, і виправданням для цього стала війна на Сході України, і відповідно, необхідність забезпечити контроль над військовослужбовцями.
"Але згодом військова прокуратура стала головним підрозділом, який здійснює досудове розслідування. Переважна більшість проваджень, що їх нині здійснюють військові прокурори, взагалі не має жодного стосунку до діяльності Збройних сил чи Національної гвардії. І підозрюваними, обвинуваченими у цих справах є цивільні особи. ", – зазначає експерт.
Банчук вказує, що будь-яке розслідування злочину, в тому числі - вчиненого військовослужбовцем, повинно бути об'єктивним, однак у випадку з військовими прокуратурами ризик криється в тому, що для військовослужбовця вирішальне значення завжди має позиція його начальника.
"А якщо зважити на те, що з 22 вересня 2014 року запроваджено незаконну практику погодження президентом кандидатур на посади військових прокурорів (указ №738/2014), то стає очевидною ще й можливість політичного впливу на такі розслідування. Цим рішенням очільник держави посягнув на гарантовану Конституцією і законом незалежність органів правосуддя, складником яких є прокуратура", – вказує експерт.
За словами фахівця, позиція Ради Європи в даному випадку однозначна – у питанні призначення на посаду, просування по службі та звільнення військові прокурори не повинні відрізнятися від інших прокурорів.
Детальніше про проблему невідповідності прийнятих в Україні законів конституційним правам та свободам громадян читайте у статті Олександра Банчука "Свобода, яку ми втрачаємо" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".