Держава давно обіцяє поставити законодавчий хрест на "бурштинових війнах", але динаміка переходу від озвучування обіцянок до їх втілення залишає бажати кращого, а тривале збереження статус-кво просто неможливе.
Про це пише в своїй статті для DT.UA Іван Валюшко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень.
"Не можна говорити про повну бездіяльність держави в наведенні ладу в цій проблемній сфері. Вона таки продукує рішення, спрямовані на врегулювання видобутку сонячного каменю. Наприклад, на бурштинових землях створено поліцейські станції, здійснюються регулярні патрулювання місць можливого видобутку із залученням Нацгвардії, інші заходи. Проте якщо з Києва чи ще віддаленіших регіонів здається, ніби держава активно застосовує силу, то на місцях видно, що сила лише демонструється. І це явно на щастя, адже мовою зброї і примусу проблеми не вирішити", - йдеться в статті.
Як пише Валюшко, проект рамкового закону "Про видобування та реалізацію бурштину" більше року "читається" в парламенті, але схвалення ніяк не отримує.
"Закон має стати першою ластівкою нового порядку господарювання - прозорого і відкритого. Адже практика неконтрольованого користування багатством надр і природних ресурсів не обмежується бурштином: воно ведеться починаючи зі звичайного браконьєрства і закінчуючи вирубкою карпатських лісів. Не варто зупинятися детально на аналізі законопроекту - за цей час його вже по буквах розібрали спеціалісти Головного науково-експертного управління ВРУ та профільних неурядових організацій, журналісти.Варто зазначити лише, що його універсальність - ніяка. Таким само може бути і закон про смереку, базальт, торф, антрацит, будівельний пісок, уран чи інші копалини, які видобуваються не так як треба", - йдеться в статті.
Валюшко зазначає, що у силового варіанту вирішення проблеми є ще один особливо виразний недолік - він втілює практику тих 90-х, де "дозволено все, але не всім".
"Старательська ієрархія далеко не така однозначна, щоб блокпости в лісах-полях і рейди могли навести в ній лад. Поряд з людьми, які вручну копають 9-метрові котловани, є ті, хто робить це екскаваторами або просто "миє". Є підлітки, школярі різного віку, жінки чи пенсіонери, які блукають бурштиновими пустелями і заплавами, утвореними в результаті плідної роботи помп, у пошуках якогось рикошету, який дозволить одразу придбати дров на зиму, хату, корову, модний гаджет чи добряче гульнути в ніч з п'ятниці на вівторок. Окремі особи взагалі не з'являються на клондайках, інакше як для збору видобутого, або й відправляють з цією місією довірених осіб. Хтось банально пропиває зароблене, хтось конвертує його в будівництво елітного житла чи придбання елітних автомобілів, а для декого такий спосіб заробітку є єдиним соціальним ліфтом з-під межі бідності у більш-менш успішне життя", - йдеться в статті.
"Боюся, не всі можливі параметри озвучено, але головне в тому, що БТР і снайпери на соснах вдарять саме по найбільш знедолених і найменш загрозливих, жодним чином не вирішуючи базової проблеми: бурштин усе одно видобуватиметься без якогось зиску для державного бюджету. Це саме той айсберг, що лише трошки показується з-під води, хоча сам ого-го", - зазначає Валюшко.
За різними оцінками, в Україні нелегально видобувають від 120 до 300 тонн бурштину на рік. Обсяг тіньового ринку становить 200-300 млн доларів.
Активісти руху "Автомайдан" опублікували в Мережі фотографії і відео з безпілотника нелегального видобутку бурштину в селі Кухитська Воля на кордоні Рівненської та Волинської областей. На околицях села видобуток бурштину ведеться у величезних масштабах.
Детальніше про проблему видобутку бурштину в Україні читайте у статті "Україна vs бурштин: хто кого?" Івана Валюшка у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".