В Україні є ділянки фронту, де гине занадто багато наших військових, і цю кількість можна значно зменшити, якщо впровадити щонайменше три додаткові правила, пише журналіст Юрій Бутусов:
- запровадити у загальну практику післяопераційний аналіз (after action review), щоб кожен бій, навіть невдалий, ставав для нас уроком, щоб кожний успіх призводив до правильних висновків. «Таким і є шлях до перемоги», - підкреслює журналіст;
- на тих ділянках, де багато тижнів поспіль справжнє пекло, хоча б на один день влаштовувати полювання на ворожу арту та техніку;
- ніде не давати ворогу створити таке надмірне напруження, яке ламає стрижень та кадровий кістяк боєздатних бригад, «щоб не повторювати Попасну і Лисичанськ».
За словами Бутусова, є ділянки фронту, «де ти відчуваєш по першому глухому "вітаю" суцільний біль».
- "Штурмового взводу в мене вже нема. А таких-то прислали, але вони бояться зайти на позицію без арти та танків, а такі-то класні бійці, але нема вже тих сержантів, які там були, тож люди не витримали".
- "Кожен з тих, хто зараз тримає позиції - незамінний, ми таких вже не знайдемо".
- "Нас цілий день розбирали з танків, прямою наводкою, в роті 3 - 200, 10- 300, ми не залишимо позицію, але у нас відповісти нічим, скажи мені, коли з нашого боку по них почнуть бити, бо ми тут скоро закінчимось?"
- "Ми вже два тижні їздимо збирати снаряди та міни в Ізюм, бо інакше ліміт снарядів десять на день, ворожі батареії не міняють позицію цілу добу".
- "Нам потрібна організована контрбатарейна боротьба. Кілька гармат, які нам дали, не влучають, ми витрачаємо снаряди, але не можемо врятувати піхоту".
«І вони самі знають, що є велика стратегія, що є принцип зосередження основних зусиль, але біль від того, що ти мусиш бути тим, хто притягує на себе арту, безпілотники, штурмові загони, танки противника, що твоя місія - терпіти, і чекати коли ти зможеш дотягнутись тим, що в тебе є, і ці слова та думки б'ють постійно, як електричний струм», - коментує журналіст.
Бутусов підкреслює, що основна зброя у цій війні - це люди, здатні діяти в умовах найвищого напруження: «Досвідчених командирів відділень, взводів, рот та операторів озброєння не купиш, не замовиш, і не знайдеш навіть за чотири місяці в жодному учбовому центрі. Вони зростають поступово з солдатів, які вже загартували характер, волю, знання, які вже отримали бойовий досвід, які вже відчувають, що таке відповідальність, розрахунок, рішучість».
«Бахмут-Соледар: найважча ділянка фронту - в боях з найманцями та зеками ПВК «Вагнер», тут загинуло дуже багато наших героїв. Бої тривають щодня», - повідомляє військовий Євген Шевченко.
Україні доводиться воювати не лише з «другою армією світу», але й протистояти загрозі з боку Білорусі, звідки вже був наступ на північ нашої країни. Чи розпочне Росія чергове вторгнення в Україну з території Білорусі? Чи візьмуть білоруські військові безпосередню участь у війні? Чи всі заяви Лукашенка спрямовані на залякування українців і зроблені ним із подачі Путіна, який підвищує ставки? Про це читайте у статті Володимира Кравченка «Ігри Лукашенка: чи вторгнеться армія Білорусі в Україну».