Президент України Володимир Зеленський минулого тижня мандрував з Лондона в Париж, а потім в Брюссель. Це була лише друга закордонна поїздка українського лідера з початку вторгнення Росії майже рік тому.
Його послання лідерам і політикам полягало в тому, що їхня військова допомога Україні досі була вагомою, але не достатньою, щоб відбити жорстоке російське вторгнення. Потрібно більше. Що дали зустрічі Зеленського з прем’єр-міністром Великої Британії Ріші Сунаком в Лондоні, а ще з президентом Франції Еммануелем Макроном і канцлером Німеччини Олафом Шольцом в Парижі? Чи європейські політики тепер підтримають пришвидшений вступ України в ЄС? Після західних танків чи отримає Київ ще й західні винищувачі? Експерти Atlantic Council спробували пояснити сенс європейського туру Зеленського і чого тепер варто чекати від кожної зі столиць.
Погляд з Лондона
Несподіваний візит в Лондон підкреслив, що Велика Британія стала однією з небагатьох західноєвропейських країн, здатних знайти ресурси і політичну волю, щоб вагомо допомогти Україні в її меті перемогти Росію. І прем’єр-міністр Ріші Сунак влучно визначає це як чітку спільну мету.
Заява Сунака про те, що «всі варіанти лишаються на столі», свідчить, що Сполучене Королівство не опускає руки після оголошення про намір відправити Україні танки, які повинні з’явитися на полі битви в березні, - зауважує експерт Atlantic Council Даг Клейн, який працює в Лондоні.
Він зауважує, що окрім санкцій і збільшення постачання техніки, яка допоможе очікуваному українському наступу, Британія також відрізняється своїми планами підготувати 20 тисяч українських солдатів і морських піхотинців. Така військова підготовка в силі НАТО - один з ключів до успіху України в протистоянні з армією Росії, яка має чисельну перевагу, але поступається професійною якістю.
«Британські політики намагаються перевершити один одного в тому, наскільки сильно вони можуть підтримувати Україну. Через кілька годин після завершення візиту Зеленського колишній прем’єр-міністр Борис Джонсон закликав передати Україні винищувачі Typhoon, щоб можна було скористатися оголошеною програмою підготовки українських пілотів на літаках НАТО», - пише Клейн, додаючи, що експерти швидко прокоментували, що ідея Джонсона не дуже допоможе справі, оскільки винищувачі Typhoon погано підходять для боїв в умовах, які склалися в Україні.
Разом з тим, британська військова, фінансова і риторична підтримка відповідає моменту, коли Україна, цілком можливо, наближається до вирішальних місяців, готуючись відбити новий російський наступ і водночас почати свій.
Погляд з Парижа
Зеленський не міг пропустити столицю Франції під час свого європейського туру. І його послання у середу було чітким: в України є потреби в зброї, а в Франції є можливості, - коментує Марі Жордан, яка раніше працювала в Генеральному директораті з міжнародних відносин і стратегії Міністерства оборони Франції.
Вона зауважує, що впродовж останніх тижнів французька стратегічна комунікація змінилася в питанні постачання військової техніки Україні. Париж тепер більш рішучий, хоча мотивація у рішеннях щодо військової допомоги не змінилася. Мета досі полягає в тому, щоб уникнути ескалації, задовольнити українські оперативні потреби і зберегти французькі національні можливості. Але нещодавнє рішення Франції відправити БМП AMX 10-RC важливе не лише з огляду на їх вплив на ситуацію на полі битви, а й тому, що в офіційних заявах цю зброю називають «танками». Частково це було зроблено, щоб заохотити союзників зробити крок вперед у постачанні своїх танків Україні.
«Цей крок говорить, що Франція більше не вважає такі поставки неприйнятно ескалаційними і розглядає українські запити на відправку додаткової зброї, що було виключено раніше. Однак, це не означає, що Париж справді відправить свої танки Leclerc, яких є досить обмежена кількість на відміну від німецьких танків. Також це не означає, що Франція близька до того, щоб передати винищувачі Rafale чи Mirage, навіть попри те, що візит Зеленського був націлений підштовхнути французьке керівництво в цьому напряму», - коментує Жордан, нагадуючи і про візит спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука, який виступив перед французькими Національними зборами зі схожим посланням.
В питанні винищувачів вагання Парижа нагадують мислення адміністрації Джо Байдена в США: питання в підготовці пілотів, обслуговуванні літаків і в тому, як ці машини будуть використовувати. Короткий візит Зеленського нагадує, що для Парижа на кону не лише необхідність здобуття перемоги України і відновлення стабільності в Європі, а й підтвердження, що Франція - надійний європейський військовий партнер, здатний бути лідером. Для України ж важливо зберегти підтримку Франції не лише в контексті війни, а й її європейського майбутнього, - зауважує Жордан.
Погляд з Брюсселя
Якщо у Лондоні і Парижі Зеленський здебільшого був зосереджений на постачанні зброї, в Брюсселі його головне послання було про європейську єдність. Він наголосив, що місце України в ЄС і «вільну Європу неможливо уявити без вільної України». Під час спільної прес-конференції Зеленський сказав президенту Європейської Ради Шарлю Мішелю, що хотів би почати переговори про українське членство вже цього року. Мішель, у свою чергу, нагадав йому, що для цього потрібна одностайна згода 27 країн-учасниць, - коментує експерт Atlantic Council Дейв Кітінг.
Реальність в тому, що вступ в ЄС - це довгий процес. І, як зауважила президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн в четвер, він повинен спиратися «на заслуги». А отже не може бути швидкого вступу України в ЄС на підставі співчуття. Інакше країни Західних Балкан отримають сигнал: «Ви зможете вступити в Євросоюз, лише якщо будете воювати».
«Різниця між цим візитом і поїздками Зеленського в Лондон і Вашингтон, напевне, найкраще відображена у його виборі мови. Звертаючись до Конгресу США і британського парламенту, Зеленський говорив англійською мовою. Під час всіх своїх виступів в Брюсселі він говорив виключно українською, хоча англійська була б природним вибором, оскільки вона залишається основною робочою мовою ЄС», - зауважує Кітінг.
На прес-конференції Зеленський пояснив свій вибір.
«Українська мова - частина європейської дискусії. Українську можна буде часто почути, коли Україна приєднається до ЄС», - сказав український президент.
В США і Великій Британії Зеленський був гостем і говорив мовою господаря. В ЄС «він хоче бути вдома», - пояснює Кітінг.
Погляд з Берліна
В рамках свого європейського туру Зеленський не поїхав у Берлін. І це не було проявом зневаги, як дехто міг подумати. Шольц приєднався до президентів України і Франції в Парижі. Французьку столицю додали до маршруту в останню хвилину, щоб Зеленський міг спробувати переконати Макрона передати більшу військову допомогу, ніж Франція досі передавала.
У свою чергу, Німеччина залишається провідною країною ЄС з точки зору наданої військової і фінансової допомоги Україні, попри всі вагання і затримки у питанні танків. І після того, як Шольц все ж схвалив поставки Leopard 2 і дозволив іншим союзникам зробити те ж саме, українсько-німецькі відносини, схоже, знову почали покращуватися, - вважає директор Європейського центру Atlantic Council Йорн Флек. На думку експерта, конструктивний візит нового міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса в Київ кілька днів тому тільки підкреслив це.
«Рішення поїхати в Париж, а не в Берлін, в такому разі може бути більше пов’язано з тим, що український президент сподівався отримати від Франції, а не з тим, чого він не отримує від Німеччини», - вважає Флек.
Макрону досі вдавалося уникнути жорсткої критики, з якою зіштовхнувся Шольц за його поведінку з допомогою для України. Візит Зеленського також був доповнений інтерв’ю для французького видання, під час якого він висловив свою впевненість, що Макрон повністю усвідомив загрозу з боку Путіна і Росії. Хоча в минулому український президент був не задоволений своїм французьким колегою через його дипломатичні контакти з Путіним. Зважаючи на часові обмеження для Зеленського і потенційну можливість отримати більшу французьку підтримку вибір Парижу замість Берліна має стратегічний сенс.