Новій українській владі – президенту Володимиру Зеленському і його команді – довго не вдавалося налагодити діалог із церквою. Яким є нинішній стан державно-церковних відносин, очільник Української греко-католицької церкви архієпископ Святослав Шевчук розповів в інтерв’ю Катерині Щоткіній «Бог з нами навіть у такі драматичні часи».
«На початках відчувалося, що нова влада не знає, як спілкуватися з релігійним товариством. І ми до кінця не розуміли, як нам з ними спілкуватися, як вибудовувати стосунки. Тоді ми – я маю на увазі нашу церкву – зайняли таку позицію: ми відкриті до спілкування, коли хтось буде цікавитися нашої думкою, ми будемо готові чітко, компетентно її представити», - пояснює Шевчук.
І такий момент настав з початком пандемії, коли влада зрозуміла, що виключно державними інструментами і обмеженням свобод не зможе переконати українців дотримуватися карантинних обмежень.
За словами Шевчука, саме тоді почався активний партнерський діалог влади з релігійним середовищем, що дозволив Україні, на відміну від деяких країн навіть Західної Європи, доволі гідно пройти критичні моменти.
«Тобто з одного боку, держава не закрила храми, не припиняла нашу діяльність, а з іншого боку, релігійне середовище зрозуміло свою відповідальність: якщо ми не зробимо все, аби релігійний простір був безпечний, ми дискредитуємо себе. Дамо привід секулярному суспільству ототожнювати церкву з небезпекою», - додає архієпископ.
На його думку, це був момент переключення: якими би не були уявлення влади на початках, настав момент, коли вона зрозуміла, яку важливу роль церкви відіграють у суспільстві. Що церква та держава можуть і навіть повинні бути партнерами.
«Тепер маємо інтенсивні стосунки з урядом, регулярно зустрічаємося з прем’єр-міністром», - підсумовує він.
«Коли руйнуються основи, що може праведник зробити?» Очільник УГКЦ Святослав Шевчук визнає: є спокуса сказати: «Нікому не вірю». Але як тоді рухатися вперед? Шевчук розповів ZN.UA про особливості ватиканської дипломатії, підступну дію гібридної війни, угоди з державою і про те, що нам робити, аби відчути власну силу.