У 2014-му році ця юна дівчинка, Анастасія Дмитрук, ризикнула поглянути прямо в очі ворогу і зробити свою заяву: "Никогда мы не будем братьями". За чотири роки Настя не поступилася ні сантиметром категоричної й щирої патріотичної ніші, яку зайняла ще на Майдані.
Настя виросла. Вийшла заміж і переїхала з Києва до Львова. Але траєкторія її руху по чужому болю не змінилася. Вона постійно в дорозі. Зустрічі у військових частинах, у школах, у клубах... Вона продовжує писати. Шукати себе. В її віршах поступово кристалізується щось нове, готове прорости в майбутньому. Але душа ще не відболіла. Не відпустила. "Бо ніщо ще не скінчилося. І ціна кожного обірваного життя сьогодні не нижча, ніж чотири роки тому. Тільки люди чомусь почали до цього ставитися інакше..."
Цей ще не пережитий біль робить її категоричною. Вона прямо говорить про тих, хто винен. Не щадить ні Росію, ні нашу владу, ні суспільство.
Увага: у добірці шість відео, черга відтворення можна обирати самостійно (зліва від назви відео).
DT.UA запустило відео-проект "Календар" про людей, які живуть і працюють для інших. Проект – це своєрідна спроба допомогти суспільству заглянути в себе, розібратися в смислах і цінностях, помилки і спробах, і спробувати почути себе і заново почати будувати майбутнє.
Проект розвиватиметься обома мовами: українською;та російською. І дуже символічно, що ми запустили його в День гідності та Свободи, який має нагадувати нам, що кожен з нас як особистість, і всі ми разом як країна повинні пам'ятати про право кожного на збереження гідності і свободи.