В Україні небувалої актуальності набирає проблема прекаріата, людей, яким нав'язана ненадійна, нестійка, непостійна зайнятість. Найбільше відчувають в Україні вплив прекаризації нелегальні трудові мігранти, жінки середнього віку, люди передпенсійного та пенсійного віку, молодь без спеціальної освіти, пишуть Василь Кремень і Василь Ткаченко у своїй статті для DT.UA.
"За розрахунками О. Гришнової та Є. Бринцевої, загальна кількість учасників цієї соціальної групи в Україні за період 2004-2011 рр. налічувала від 11 до 13 млн чол. Вражає їх частка у складі зайнятого населення країни - від 50,4% у 2007-му до 58,5% - у 2009-м. В зв'язку з скороченням фінансування науки і освіти (кількість вчених-дослідників в Україні з 1991 по 2013 р. скоротилася втричі, а останні скорочення ще слід підрахувати) збільшилася еміграція освічених людей. Понад 40% опитаних у віці від 18 до 29 років визнають, що готові виїхати з України заради добре оплачуваної та перспективної роботи", - зазначають автори.
Тим не менш, як підкреслюють автори, незважаючи на появу нового суспільного феномену - класу прекаріата, нинішня специфіка України полягає в тому, що збільшення соціальної напруженості в нашій країні приглушується агресією Росії проти неї.
Згідно з опитуванням фонду "Демократичні ініціативи", у липні 2015 р. 67% українців заявили, що не будуть брати участь у можливих протестних акціях. Особисто брати участь у різноманітних акціях протесту висловили готовність лише 18% населення. Це найнижчі показники готовності до протестів за період з травня 2013 р.
"Хоча факт залишається фактом - за останні 24 роки ВВП України впав на 35%, що і вдарило по життєвому рівню населення. Хіба що залишається сподіватися на відомий український парадокс: протестні настрої не завжди ведуть до реальних протестних акцій. І до того ж самими потужними у нас завжди були акції з політичних мотивів, а не соціально-економічним", - вказують експерти.
Однак, як підкреслюють Кремень і Ткаченко, враховуючи фактор "глобального політичного пробудження" і ситуацією не слід нехтувати. Особливо важкопрогнозовані ризики виникають через зростання безробіття серед молоді.
Разом з тим, на думку авторів, в Україні, як показують події 2014-2016 рр.., регіональні угруповання олігархії теж використовують страхи прекариата в своїх цілях, переводячи протистояння в площину "периферія проти центру" або "російськомовні проти україномовних".
Детальніше про проблеми соціальної нерівності в Україні читайте у статті Василя Кременя і Василя Ткаченка Прекаріат: крик "червоного півня" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".