Українці - талановита, працездатна і освічена нація, але - не по-сучасному. Це акумулюється в повільний, не інноваційний розвиток країни та її економіки.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Василь Кремінь, президент Національної академії педагогічних наук України, президент товариства "Знання" України, академік НАН і НАПН України.
На думку Креміня, "народ і конкретну людину змінити одними лише революціями неможливо, для цього потрібно змінити освіту, яка готує нові покоління людей".
Він вважає, що в нашій освіті діє своєрідна адміністративно-командна система, в основі якої оцінювання кількісних характеристик формально засвоєних результатів навчального процесу.
З поля зору вчителя частовипадає саме розвиток і саморозвиток дитини, її особистісне самодостатнє становлення. У результаті після закінчення відповідного рівня освіти отримуємо людину формально освічену, носія певної суми знань, але недостатньо особистісно розвинену, нездатну проявити в житті й діяльності усі свої потенційні можливості, зазначає автор.
В результаті оволодіння знаннями закінчується в кращому випадку їхнім розумінням, але ніяк не вмінням використовувати в житті. Наша освіта часто не формує бажання вчитися, пізнавати нове протягом життя, упевнений Кремінь.
"Освіта України здебільшого ще не формує розвинутого почуття свободи у дитини, хоча успіхи тут більш значимі, ніж у розв'язанні інших проблем. І Майдан 2004 р., і Євромайдан 2013-2014 рр. не були б можливі без молоді, сформованої вже в інших суспільних умовах, в подекуди іншій системі освіти. Але нерозумні обмеження й самообмеження свободи ще досі властиві освіті, особливо на рівні навчальних закладів і взаємостосунків учителя (професора) й учня (студента)", - пише президент НАПН.
На його думку, для того, щоб відповісти на виклики сучасності, необхідно реформувати всю освітню систему на основі утвердження принципу дитино- або студентоцентризму як базового принципу організації учбового процесу і всієї системи відносин в освіті, навчальному закладі, зокрема між тим, хто навчає, і тим, хто вчиться.
По-друге, вважає Кремень, треба організувати всю систему освіти в Україні на основі компетентнісного підходу. Не "предметоцентризм", а підпорядкування всіх навчальних планів і програм формуванню відповідних компетенцій в учня, студента і взагалі у того, хто прийшов навчатися.
По-третє, надання реальної автономії кожному навчальному закладу і свободи вчителеві, викладачеві.
"І останнє. Потрібно провести зміни в мережі навчальних закладів. Реальне профільне навчання в середній загальноосвітній школі можна здійснювати лише в однопрофільних або багатопрофільних ліцеях, які маємо створити в усіх містах. Тоді кожен випускник основної школи зможе самостійно обирати місце свого подальшого навчання, а отже й профіль. На базі професійно-технічної освіти, а також технікумів і коледжів маємо створити потужну систему професійної освіти", - упевнений автор статті.
Докладніше читайте в статті Василя Креміня Чому ми бідні, якщо такі освічені? у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".