Більшість батьків в Україні вважають, що статеве виховання у школі найкраще розпочинати у 5-7 класах, вчителі – навпаки, вважають, що розпочинати його краще з першого ж класу, свідчать дані опитування аналітичного центру Cedos.
Так, викладання предмету у 5 класі підтримують 25% батьків і 18% - вчителів, у шостому – 13 та 7% відповідно, і лише щодо сьомого класу думки батьків і вчителів збігаються – по 12% у кожній групі.
Водночас 16% педагогів за викладання предмету у першому класі, 12% опитаних батьків із ними не згодні, у другому – 5 та 3% відповідно, у третьому розрив у думках найбільший – 11% викладачів за, батьків - лише 3%.
Не визначилися 11% опитаних вчителів і 6% батьків, зовсім не підтримують сексуальне просвітництво у школах 3 та 5% відповідно.
Серед найважливіших тем для обговорення на уроках сексуального виховання батьки та вчителі виділяють такі:
- Особиста безпека, правила спілкування з незнайомцями (73% вчителів, 77% батьків);
- Інфекції, що передаються статевим шляхом (70 і 73% відповідно);
- ВІЛ та СНІД (67 та 71%);
- Контрацепція (61 та 64%);
- Безпека в інтернеті (61 та 64%).
Трохи більше половини представників обох груп турбують рання підліткова вагітність (53% вчителів, 56% батьків); бажання підлітків розпочати статеве житті (42 та 51%); боротьба за гендерну рівність та проти стереотипів (41 та 45%); питання менструації (43/43) та коректної назви статевих органів (42/42).
Лише третина опитаних вважають важливим обговорення таких тем, як згода на секс (38% вчителів, 37% батьків), полюції у хлопчиків (34 та 37%), вибір сексуальної орієнтації (33 та 38%).
Найпоширенішими стереотипами серед вчителів є такі:
- ВІЛ-позитивні діти не повинні вчитись разом з іншими (72%);
- Обговорення питань контрацепції у школі підштовхує підлітків до раннього початку статевого життя (70%);
- Займатись сексом до шлюбу соромно, а той, хто мав декількох статевих партнерів – розбещений (64 та 59% відповідно);
- В Україні варто заборонити аборти (55%);
- Нетрадиційна орієнтація потребує лікування (49%).
Найпоширенішими стереотипами серед батьків є такі:
- ВІЛ-позитивні діти не повинні вчитись разом з іншими (57%);
- Обговорення питань контрацепції у школі підштовхує підлітків до раннього початку статевого життя (63%);
- Займатись сексом до шлюбу соромно, а той, хто мав декількох статевих партнерів – розбещений (65 та 60% відповідно);
- В Україні варто заборонити аборти (55%);
- Нетрадиційна орієнтація потребує лікування (38%).
Більшість опитаних вчителів і батьків вважають, що розмовляти з підлітками на тему «незручних запитань» краще у компанії друзів та однолітків – із цим твердженням погоджуються 94% батьків і 95% – вчителів, не погоджуються – 64 та 69% відповідно.
Близько половини пропонують долучати до сексуального виховання представників церкви/релігійних організацій (46 та 52%) або старших братів і сестер (46 та 47%). Не згодні з ними 36 та 24% батьків і 48 і 30% вчителів.
Водночас роль шкільного соціального педагога чи класного керівника у цьому питанні вважають важливою лише 36% і 24% опитаних батьків і 49% та 30% вчителів. По 21 відсотку опитаних вважають, що розповідати дітям «про це» можуть медичні працівники.
При цьому участь батьків, вчителів та шкільних психологів у сексуальній освіті молоді опитані вважають малозначущою. Ба більше, менше 10% опитаних в обох групах висловилися проти того, щоб вони, а також шкільні соціальні педагоги та класні керівники дітей, брали участь у сексуальному вихованні.
При цьому, якщо йдеться про власну дитину, 69% батьків хочуть брати участь у її статевому вихованні, ще 50% – щоб у цьому брали участь також шкільні психологи, 40% – медичні працівники і 39% – вчителі.
Готуючись до розмов із дітьми, 38% батьків використовують власний досвід та знання, 28% довіряють статтям в інтернеті, 21% використовують спеціальну літературу і стільки ж не «консультуються» з жодним із джерел. 12% українських батьків довіряють блогам психологів і секс-педагогів, 9% - спецлітературі для дорослих про статеве виховання дітей, 8% – порадам власних батьків, 5% – порадам друзів, по 4% - онлайн-курсам і тренінгам.
Ще 5% опитаних відповіли, що делегують повноваження розмовляти з дитиною на сексуальні теми іншому члену сім’ї.
Говорячи про складнощі у розмовах із дітьми на сексуальні теми, 44% батьків зазначили, що не мають із цим жодних проблем, серед вчителів таких 44%. Ще 25% батьків і 20% вчителів психологічно не готові говорити про це, а 19 та 10% не знають, із чого почати таку розмову.
Серед інших перепон: невпевненість у власних знаннях щодо окремих тем, незацікавленість дитини чи учнів в обговоренні таких тем, брак довіри у стосунках з дитиною, спротив партнера чи батьків.
Саме тому 88% опитаних батьків хотіли б, щоб школа допомогла із статевим вихованням дитини, ще 9% категорично проти втручання навчального закладу у цю делікатну тему.
Вчителі ж, переважно, зазначають, що тему статевої освіти молоді їм не викладали ані у вишах, ані на курсах підвищення кваліфікації (55 та 52% відповідно), чверть з них отримала основну інформацію щодо сексуальності (22 та 15%).
Майже не навчають молодих викладачів, як говорити з батьками про статеве виховання, викладати теми про сексуальність, не зачіпаючи чутливі культурні та релігійні почуття. Не ознайомлюють з навчальними програмами зі статевого виховання, методикою і практикою викладання таких тем.
Попри це, 73% опитаних вчителів і 65% батьків вважають, що тема сексуальної освіти важлива у школі так само, як і інші теми. Менш важливою її вважають 14 та 10% опитаних, більш важливою – 11 та 12% відповідно.
Майже половина (46%) опитаних вчителів кажуть, що мотивувати їх викладати статеве виховання у школі могла б підтримка батьків, 37% - МОН чи адміністрації школи, 34% – наявність концепції статевого виховання в українських школах, 33% – звернення учнівства. Для чверті педагогів мотиватором є фінансова винагорода. А 7% не хочуть займатися цим взагалі.
Дослідження проведено Аналітичним центром Cedos у партнерстві з Дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) та за підтримки МОН. Матеріали, висновки та рекомендації у цій публікації відображають погляди авторок і не обов’язково є відображенням офіційної позиції UNFPA.
Зазначимо, сьогодні в Україні відбудеться конференція «Впровадження комплексної сексуальної освіти і принципів гендерної рівності: перспективи в Україні 21-го століття».
Її організаторами є Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) спільно з Міністерством освіти і науки України. Участь у заході візьмуть представники МОН, ключових державних та громадських установ, що займаються розвитком комплексної сексуальної освіти в Україні (КСО), і міжнародні експерти.
Метою конференції є формування єдиного бачення основних пріоритетів і консолідованих дій для забезпечення комплексної сексуальної освіти у неформальній і формальній освіті в Україні.
За результатами заходу планується формування у МОН робочої групи з питань розробки концепції КСО та презентацію готового проєкту у першому півріччі 2021 року.