Більшість українців не перевіряють отриману інформацію на достовірність і залишаються вразливими до дезінформації, попри високу впевненість у власній здатності відрізнити правду від фейків.
Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного групою «Рейтинг» на замовлення ГО «Львівський медіафорум» та International Media Support. Дослідження відбувалося з 1 по 13 квітня серед громадян віком від 18 років, окрім мешканців окупованих територій. Опитування є репрезентативним за статтю, віком і типом поселення. Вибірка — 2000 респондентів, похибка — не більше ±2,2%.
Результати дослідження показують, що наше суспільство надмірно довіряє будь-якій інформації, незважаючи на її походження, не докладає зусиль для перевірки її на правдивість, не вчиться відрізняти факти, фейки і маніпуляції.
Зокрема, запитання про перевірку фактів у поєднанні з перевіркою вразливості до дезінформації засвідчили безпідставну впевненість значної частини українців у тому, що вони можуть відрізнити правду від фейків.
Майже 40% респондентів ніколи не перевіряють достовірність інформації, 18% роблять це завжди. Частіше перевіряють достовірність інформації мешканці Заходу, молодь (18–29 років), респонденти з вищою освітою, а також військові і ветерани. 35% вважають, що їм легко або скоріше легко відрізняти правдиву інформацію від неправдивої в медіа, 28% — що їм це робити важко або скоріше важко. Ті ж групи, за винятком мешканців Заходу, повідомили, що їм легко відрізнити неправдиву інформацію: частіше так казали молоді респонденти (18–29 років) і опитані середнього віку (30–39 років), респонденти з вищою освітою та військові / ветерани.
Частина людей вважає, що їхня власна інтуїція підкаже їм, де неправда. Але нинішні технології вже перебувають на такому рівні, що розпізнати маніпуляцію, підробку чи відверту брехню стає все важче, а штучний інтелект вже залучається для створення відповідного контенту. Крім того, дезінформація завжди маскується під патріотичні наративи.
Перевірки достовірності інформації з медіа з використанням власної інтуїції та досвіду є найпоширенішими практиками (34%), До інтуїції частіше звертаються опитані старших вікових груп (від 40 років і старші), зокрема пенсіонери, а також люди з інвалідністю. 25% опитаних порівнюють інформацію з кількох джерел.
Порівнюють інформацію з повідомленнями кількох авторитетних джерел мешканці Заходу, Центру та Києва, молодь (18–29 років), респонденти
з вищою освітою, а також студенти та підприємці. До пошуку першоджерел вдаються 14%, частіше це молодь (від 18 до 29 років) і середні вікові групи (від 30 до 49 років), респонденти з вищою освітою, а також військові й ветерани.
Появу інформації в багатьох новинах та соціальних мережах вважають критерієм її достовірності 10%. Частіше це мешканці Заходу і прикордонних територій, молодь (від 18 до 29 років), менш освічені респонденти, а також ветерани і військовослужбовці. Звертаються по допомогу до родичів/знайомих 10%, частіше це респонденти старшого віку (60 років або більше), менш освічені респонденти та пенсіонери, люди з інвалідністю, домогосподарки та студенти.
На основі результатів опитування дослідники виокремили категорії вразливості. Виявилося, що більш вразливі до дезінформації люди частіше є російсько- або двомовними, мешкають на території прикордонних та прифронтових регіонів, належать менш заможних і менш освічених груп. За статтю і віком ця група є різнорідною. Вразливі респонденти значно менше підтримують вступ України до ЄС і НАТО, а також дії чинної влади. Близько половини респондентів із цієї групи вважають, що відновлення дружніх стосунків із росіянами після завершення війни є неможливим; водночас за цим показником вони поступаються невразливим.
До категорії «вразливих» належать респонденти, середні значення відповідей яких тяжіють скоріше до дезінформації; таких виявилося 59%. Натомість респонденти, чиї відповіді переважно ближчі до правдивих оцінок, належать до категорії «невразливих» — вони становлять 41% респондентів.
Вразливі респонденти рідше переглядають суспільно-політичні новини і вирізняються нижчим рівнем довіри до медіа. Водночас вони оцінюють власну здатність відрізнити правдиву інформацію від неправдивої так само високо, як і невразливі. Під час оцінки достовірності інформації вони дещо частіше спираються на власний досвід та інтуїцію і рідше порівнюють інформацію у різних джерелах.
Експерти нагадують: найбільш надійний спосіб перевірити правдивість повідомлення — знайти першоджерело та оцінити його достовірність. Але оскільки це потребує зусиль і часу, таких людей у нашому суспільстві усього 14%. Часто буває, що дані з першоджерела суттєво відрізняються від того, що подається у передрукованому вигляді — через поганий переклад, неправильно розставлені акценти, просто неправильний переказ передруку.
Нагадаємо, під час війни, яку веде в Україні Росія, ворог постійно розповсюджує дезінформацію в мережі, щоб дестабілізувати або залякати українців. Є декілька порад, як не стати жертвою дезінформації.