У столиці 17 жовтня відбулося вшанування памʼяті полковника Армії Української Народної Республіки Петра Болбочана — одного з ключових військових діячів доби Української революції 1917–1921 років і керівника успішної Кримської операції 1918 року. Про це повідомляє фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.
Захід організував Український інститут національної памʼяті. До участі долучилися голова Інституту Олександр Алфьоров, постійна представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко, військовослужбовиці та військовослужбовці 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» Національної гвардії України, представники історичного клубу «Холодний Яр» та Крайової ради українців Криму. Учасники поклали квіти до памʼятника військовому діячеві.
[pics_lr left="https://zn.ua/img/forall/u/667/61/6877f5d7f434414f994eb99fb46acf2d.jpg" ltitle="" right="https://zn.ua/img/forall/u/667/61/c6fb8eac2c70d2cfab35f4cd12cb15fa.jpg" rtitle=""]
Як повідомляє Український інститут національної памʼяті, Петро Болбочан народився 17 (5 за старим календарем) жовтня 1883 року в селі Гіджеу Хотинського повіту Бессарабської губернії, нині — село Ярівка на Буковині. Походив із родини православного священника Федора Болбочана. Військову карʼєру розпочав у російській армії, де служив адʼютантом 38-го Тобольського пішого полку. Під командуванням полковника Миколи Ейгеля він здобув важливий практичний і теоретичний досвід, який згодом використав під час формування українського війська.
У 1917–1918 роках Болбочан активно долучився до створення Армії УНР і брав участь у боях із більшовиками на Київщині та Волині. Найбільше прославився як командир Кримської операції — саме під його керівництвом українські війська звільнили Джанкой, Сімферополь і Бахчисарай.
Полковник мав високий авторитет серед підлеглих і відкрито відстоював ідею незалежної України. У своїх наказах він наголошував: «ніяких совєтів робочих депутатів, монархічних організацій… я не допущу. Підкреслюю, що ми боремося за самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину Росію, якою б вона не була — монархічна чи большевицька».
Попри численні спроби його усунути, Болбочан залишався відданим державницькій позиції. У червні 1919 року його заарештували, звинувативши у спробі перевороту. Хоча прихильники пропонували втечу, він вирішив постати перед судом, сподіваючись довести свою правоту. 28 червня 1919 року військово-польовий суд засудив його до страти.
Ім’я полковника Петра Болбочана повернулося в українську історичну памʼять упродовж останніх десятиліть. У 2005 році в селі Балин відкрили памʼятний знак на його честь, а 2020 року в Києві — перший у світі памʼятник військовому. Того ж року погруддя Болбочану зʼявилося на території військової частини у Харкові. Його імʼям названо вулиці у багатьох містах України.
14 жовтня 2020 року 3-тя бригада оперативного призначення Національної гвардії України отримала почесне найменування — «імені полковника Петра Болбочана». Саме ця бригада нині продовжує його традиції та служить символом військової честі й відданості державі.
Полковник Болбочан залишається однією з найтрагічніших і водночас найгероїчніших постатей української історії. Його безкомпромісна боротьба за незалежну Україну завершилася розстрілом не від рук ворога, а за вироком своїх. Про те, чому Петро Болбочан став жертвою внутрішніх інтриг у лавах УНР, — у матеріалі Сергія Грабовського «Жертва українських гнид: трагедія Петра Болбочана».