Представники NASA офіційно оголосили про те, що апарат Voyager-1 став першим рукотворним предметом, що залишив межі Сонячної системи. Зараз зонд, запущений 36 років тому, знаходиться на відстані 19 млрд кілометрів від Сонця.
Нові несподівані дані демонструють, що Voyager-1 близько року летів крізь плазму (ізонізований газ), присутній в міжзоряному просторі. Наразі Voyager-1 залишив "бульбашку" Сонячної системи і перебуває на її зовнішній межі, де вплив Сонця ще відчувається, але він вже не є таким значним. Астрономи з американського Університету Айови під керівництвом Дона Гарнетта, кажуть, що вони предметно досліджували дані з апарату і на 100% переконані, що зараз він знаходиться в зоні міжпланетної космічної плазми, а не в Сонячній системі.
"У нас з'явилися нові ключові дані, ми впевнені, що це перший рукотворний апарат, який зробив гігантський крок за межі нашої Сонячної системи. Компанія Вояджера ще повинна проаналізувати останні дані і дати по ним свої висновки, але в цілому картина зрозуміла. Можу відповідально заявити: так, ми вийшли за межі Сонячної системи", - заявив Едвард Стоун, науковий керівник проекту Voyager в Університеті Каліфорнії.
Варто нагадати, що Voyager-1 вперше виявив тиск міжзоряного простору на геліосферу ще в 2004 році. Вже тоді він перебував далеко за межами планет Сонячної системи. Вже тоді фахівці стали гадати - який він, край Сонячної системи? Тоді ж фахівці заявили, що межі Сонячної системи могло бути досягнуто через кілька місяців, а можливо років. В реальності, її було досягнуто лише через 9 років.
У Voyager-1 немає робочого сенсора плазми, тому вчені змушені шукати інші методи для вимірювання зовнішнього фону плазми, щоб точно говорити про становище апарату. Викид сонячного вітру, що стався у березні 2012 року, надав ученим такі дані. Він досяг зони знаходження Voyager-1 через 13 місяців - у квітні 2013 року і плазма навколо апарату почала вібрувати подібно до струни. Тоді ж Voyager-1 виявив ці коливання. За допомогою них було обчислено щільність плазми. Виявилося, що щільність космічної плазми навколо апарату була в 40 разів вищою, ніж усередині або на межі Сонячної системи, що свідчило - апарат полетів з Сонячної системи.
Зараз дослідники вважають, що Voyager вийшов у міжзоряний простір рік тому. "Отримані нами дані говорять, що апарат перебуває в абсолютно новому регіоні, цей регіон за всіма показниками схожий на міжзоряний космос. Ми точно пройшли регіон геліопаузи, де спостерігається боротьба космічної та сонячної радіації", - говорить Гарнетт.
Апарат Voyager-2 було запущено через 16 днів після Вояджера-1, він також пролетів повз Уран і Нептун. Зараз він віддалений від Сонця на 15 млрд кілометрів.
Контролери місії Voyager-1 кажуть, що вони отримують дані з апаратів щодня, але ці сигнали дуже слабкі. Спочатку Voyager-1 випромінює сигнал потужністю 23 вата - приблизно потужність лампочки у холодильнику. Коли цей сигнал досягає Землі, то його потужність становить трильйонні частки вата. Дані з Вояджера-1 передаються на швидкості 160 біт/сек і ловляться за допомогою гігантських антен NASA розміром 34 і 70 метрів. Подорожуючи зі швидкістю світла, сигнал від Voyager-1 до нас летить понад 17 годин. !zn
Читайте також:
NASA "повернула" Voyager-1 у Сонячну систему
Запущений у космос 35 років тому зонд Voyager-1 вийшов за межі Сонячної системи