Надземлі – це найпоширеніший тип екзопланет, виявлений у Всесвіті. Але поки що залишається невідомим, як такі світи формуються. Але тепер вчені заявили про те, що змогли пояснити появу кам'янистих планет та їхніх супутників, схожих на Землю та Місяць, повідомляє Space.com.
Приблизно за 30 років, що минули з моменту виявлення першої екзопланети, вчені знайшли безліч світів, не схожих на ті, що зустрічаються у нашій системі. До них належать і надземлі - кам'янисті планети, до 10 разів більші, ніж наша. Деякі з них мають атмосферу з водню і гелію, що робить їх майже схожими на газові гіганти.
Основні причини відмінності цих небесних тіл з планетами земної групи Сонячної системи – Землі, Марса та Венери – залишаються не ясними. Наприклад, надземлі, як правило, набагато більші за планети земної групи, їх діаметри більше нагадують діаметри крижаних гігантів Урана та Нептуна. Але останні дослідження показали, що такі планети багаті на силікати, як і Земля.
Більше того, в системах, як правило, існує кілька суперземель, які часто схожі одна на одну масою, орбітами та іншими ключовими характеристиками.
"У межах однієї планетарної системи надземлі схожі на "горошини в стручці. По суті існує фабрика планет, яка знає, як створювати планети лише однієї маси, і вона просто випускає їх одну за іншою", — заявив Ендрю Ховард, професор астрономії Каліфорнійського технологічного інституту, який не брав участі в новому дослідженні.
Але, незважаючи на те, що надземлі в одній системі схожі, існує безліч видів таких планет у Всесвіті.
"Складність моделювання формування надземлі посилюється тим фактом, що наша власна Сонячна система не містить жодної надземлі, за винятком, можливо, дуже далекої", - заявив Костянтин Батигін із Каліфорнійського інституту технологій.
Батигін та його колега Алессандро Морбіделлі, планетолог з обсерваторії Лазурний Берег у Ніцці опублікували дослідження, яке може пояснити формування не лише суперземель, а й інших скелястих планет та супутників.
Вважається, що планетарні системи формуються з великих дисків з газу і пилу, що обертаються. Ці «протопланетні диски» об'єднуються протягом кількох мільйонів років або близько того, при цьому більша частина газу концентрується на зірці в центрі системи, тоді як твердий матеріал повільно поєднується в астероїди, комети, планети та супутники.
Батигін та його колеги спробували пояснити, як у Сонячній системі з'явилися невеликі кам'янисті планети поряд з зіркою, а газові гіганти – на околицях. Вони припустили, що у формуванні планет у сонячному протопланетному диску брали участь два різні кільця - внутрішнє для скелястих планет і зовнішнє - для більш масивних
У новому дослідженні вони перевірили, чи ця концепція може пояснити формування надземлі. Результати дослідження показують, що тверді частинки можуть мігрувати з одного кільця протопланетному диску в інше. Тому кам'янисті планети в інших зіркових системах можуть формуватися на різній відстані від зірки і при цьому матимуть як схожі характеристики, так і деякі відмінності. Тому навіть у одній системі можуть бути різні світи, схожі на Землю.