Вчені змогли оцінити роль вирів у "витоку" води з Індійського океану в Атлантику, використавши для вивчення їхніх властивостей рівняння, що описують поведінку чорних дір, йдеться у статті, розміщеній в електронній бібліотеці Корнеллського університету.
Тяжіння чорних дір настільки велике, що їхні межі не можуть залишити навіть світло і об'єкти, що рухаються зі світловою швидкістю. Чорні діри можуть виникати, наприклад, після гравітаційного колапсу - катастрофічного стиснення зірки досить великої маси, або у центрах галактик. Властивості чорних дір описує загальна теорія відносності, але її рівняння підходять не тільки для них.
Джордж Халер зі Швейцарської вищої технічної школи Цюріха та його колега знайшли аналог чорних дір у гідродинаміці. Вони виявили, що рівняння загальної теорії відносності підходять і для опису певного типу вирів. Подібно до чорних дір такі вири затягують у себе навколишню речовину, і деякий час утримують її всередині, стверджують автори статті.
"Якщо їхні межі дійсно стійкі і не дають "ниток", такі вири можуть створювати рухомі оазиси для представників морських харчових ланцюгів або навіть впливати на зміну клімату, переносячи воду різної солоності і температури", - йдеться у статті. !zn
Читайте також:
Життя могло зародитися у воді прісних озер, а не в океані
Світовий океан забруднений дужче, ніж передбачалося - екологи