Японські астрономи провели моделювання появи Меркурія в умовах ранньої Сонячної системи і назвали таку подію малоймовірною.
У ході дослідження вчені провели 110 запусків моделі, яка передбачає формування планет з диска навколо Сонця. У рамках завдання N тіл для цього використовувалося більше ста зародків планет і близько шести тисяч планетезімалей.
У більшості випадків вдалося відтворити появу Землі і Венери, а ось Меркурій і Марс з'являлися тільки в дев'яти випадках.
Як правило, найближча до світила планета формувалася на відстані 0,27-0,34 астрономічної одиниці від зірки, мала малий ексцентриситет (параметр, що описує витягнутість орбіти) і була легше Землі приблизно в п'ять разів. На формування планети в основному йшла матерія зародків, народження небесного тіла займало десять мільйонів років.
Меркурій легше і менше Землі приблизно в 20 разів, а ось щільність у нього приблизно така ж, як у нашої планети. Рік на Меркурії триває близько 88 днів. Від інших планет Сонячної системи Меркурій відрізняється великим металевим ядром - на нього припадає 85% радіуса цього небесного тіла. Для порівняння, на ядро Землі припадає лише половина її радіуса.
Раніше вчені встановили, що в минулому поверхня Меркурія була покрита графітом. Раніше поверхня Меркурія була покрита океаном розплавленої магми, всі важкі мінерали повільно осідали на дно, а легкий графіт залишався на поверхні. На думку вчених, під час остигання Меркурій міг виявитися затягнутим шаром графіту товщиною до одного кілометра. Пізніше цей шар міг бути покритий новими шарами лави, поки геологічна активність на планеті не припинилася. Тому сьогодні графіт залишився на поверхні лише в деяких ділянках планети – там, де удари метеоритів оголили чорну давню породу.