Вчені виявили гени множинної стійкості до протибактеріальних препаратів у кишковій мікрофлорі муміфікованих людей, які померли задовго до ери антибіотиків. Результати роботи дослідників були представлені на щорічному зльоті Американського товариства мікробіології ASM Microbe 2016 в Бостоні.
У ході досліджень вчені провели метагеномний аналіз решток кишкового вмісту семи мумій інків та італійців, які жили у X–XVIII столітті. Вчених цікавили послідовності, які збігаються з генами стійкості до антибіотиків у сучасних бактерій.
Вчені виявили в муміфікованому матеріалі безліч факторів антибіотикостійкості. Найбільш часто з них зустрічалися бета-лактамази чотирьох класів, які забезпечують стійкість до пеніцилінів і препаратів аналогічної будови, 30 чинників стійкості до тетрациклінів, включаючи білкові насоси, що виводять їх з клітини, захист рибосом і ферменти, а також ряд генів стійкості до ванкоміцину.
Дані, отримані дослідниками, свідчать про те, що резистентність до антибитиків з'явилася задовго до їх широкого застосування. Крім того, дослідники вважають, що кишковий мікробіом служить резервуаром генів антибіотикостійкості у людей.
Разом з тим, за словами одного з авторів дослідження, стійкість до антибіотиків у стародавніх людей цілком логічна, оскільки більшість з них були створені на основі природних сполук.
Раніше повідомлялося про те, що бактерії навчилися протистояти антибіотикам "останньої надії". Це означає, що незабаром можлива поява бактерій, стійких до всіх відомих типів ліків, і такі гени стійкості вже помічені у бактерій, які вражають людей.