Команда істориків, яка працює в архівах Університету Йорка, виявила історію про черницю, яка у XIV столітті інсценувала смерть за допомогою ляльки, що нагадувала її тіло. Таким чином черниця хотіла втекти з монастиря і, як заявив архієпископ того часу, "піти шляхом тілесної похоті", повідомляє The Guardian.
Замітка про черницю була знайдена на полях одного з 16 томів реєстру, написаного латиною, який розповідав про справи архієпископів Йоркських з 1304 по 1405 роки. У 1318 році архієпископ Вільям Мелтон написав: "Попередити Джоан з Лідса, яка нещодавно була черницею монастиря святого Климента в Йорку, щоб вона повернулася в свій дім".
Мелтон писав окружному вікарію міста Беверлі про "скандальні чутки", які він чув, про прибуття бенедиктинської черниці Джоан, в яких стверджується, що "та нахабно відкинула пристойності релігії і скромність, притаманну її статі" і "зі злим умислом симулювала хворобу, інсценувала власну смерть, не піклуючись про здоров'я своєї душі, за допомогою численних помічниць і лиходійок, створила ляльку, що імітує її тіло". Пізніше лялька була похована замість Джоан, а сама черниця покинула монастир.
Архиєпископ також розповів про те, що після того, як покинути монастир, Джоан "пішла по шляху тілесної похоті далеко від бідності і послуху". "Вона порушила свої клятви і відкинула чернече вбрання. Тепер вона наражає на небезпеку свою душу і накликає ганьбу на весь орден", - додав Мелтон.
Повернулася до Джоан в монастир чи ні, дослідники не знають, інших записів про неї знайдено не було. Керівник проекту Сара Ріс Джонс назвала цю історію схожою на скетч коміків "Монті Пайтон".
"Досить багато випадків, коли ченці і черниці покидали свої релігійні будинки. Ми не завжди знаємо всі деталі і те, чим все закінчилося", - додала вона. За словами Ріс Джонс, подібне траплялося тоді, коли чоловіки і жінки не хотіли дотримуватися целібату і хотіли одружитися. "Багато хто з них був відправлений в монастирі в підлітковому віці і не всі приймали релігійне життя", - підкреслила вона.
Раніше під час розкопок біля собору святого Юра у Львові археологи виявили фундамент, який, на думку дослідників, є частиною церкви, що стояла на цьому місці до зведення собору. Фундамент датується XIV–XV століттям.