Вчені заявили про те, що породи на півночі Канади містять в собі сліди первинної земної кори, яка була сформована чотири мільярди років тому, через кілька сотень мільйонів років після формування планети з газо-пилового диска. Висновки вчених були опубліковані в журналі Science.
Дослідники звернули увагу на те, що первинна земна кора повинна володіти незвичайною рисою, що відрізняє її від всіх інших порід планети – особливим співвідношенням часток ізотопів неодиму. Як пояснюють учені, у всіх породах Землі присутні невеликі кількості двох ізотопів неодиму – неодиму-142 і неодиму-144. Неодим-142 накопичувався в ранній Сонячній системі в результаті розпаду самарія-146 – вкрай нестабільного елемента, всі сліди якого повинні були повністю зникнути з порід Землі приблизно через 500 мільйонів років після формування планети.
Самарій-146, у свою чергу, був розподілений по надрам планети нерівномірно, завдяки чому вчені можуть визначити, де залягали ті чи інші породи в часи народження планети, порівнюючи частки неодиму-142 і неодиму-144, а також неодиму-144 і стабільного самарію-147. У цілому, чим менше неодиму-142 міститься в породах, тим ближче вони перебували до поверхні Землі в момент її формування.
Тепер же дослідники перевірили концентрацію цих ізотопів у стародавніх, але не первинних породах кори Землі, які залягають на території Канади, Гренландії, Австралії, ПАР і ряду інших куточків Землі. Виявилося, що саме на північному заході Канаді, в околицях Гудзонської затоки, зустрічаються поклади граніту та інших порід, частки неодиму в яких відповідають значенням, характерним для первинної кори планети.
Як відзначають вчені, породи цієї кори провели на поверхні Землі 1,5 мільярди років до того, як занурилися в надра планети. Це вказує те, що рух тектонічних плит на Землі міг початися далеко не відразу після утворення планети, як вважає сьогодні велика кількість вчених.
Раніше міжнародна група геологів з'ясувала, що тверде металеве ядро всередині Землі утворилося 1-1,5 млрд років тому. Також учені змогли визначити швидкість росту земного ядра: за рік його радіус збільшується приблизно на 1 мм.