Вчені з Каліфорнійського технологічного інституту проаналізували коливання в кільцях Сатурна і змогли уточнити розміри і масу його ядра. Виявилося, що радіус ядра може займати до 60% радіуса самої планети, повідомляє N+1.
У 1990-х роках вчені висунули теорію про те, що коливання гравітаційного поля Сатурна можуть створювати коливання в його кільцях, тому їх можна використовувати в якості своєрідного сейсмографа для вивчення будови цієї планети. У 2013 році цю теорію підтвердили дані станції Cassini. Під час спостережень за кільцем С вона виявила в ньому хвилі щільності, які відрізнялися від інших хвиль в кільцях, викликаних гравітаційними взаємодіями з супутниками Сатурна.
У ході нового дослідження вчені використали дані спостережень Cassini, щоб побудувати нову модель внутрішньої структури Сатурна. В результаті дослідники прийшли до кількох висновків.
Якщо ядро розглядається як область, яка містить половину важких елементів планети, то його ефективний радіус становить 0,32 радіуса Сатурна, якщо ж є стабільна межа ядра і оболонки Сатурна, в якій переважає водень, то радіус ядра складає 0,59 радіуса Сатурна. При цьому маса ядра була оцінена в 55,1 маси Землі, з яких 17,4 маси Землі припадають на гірські породи і лід.
Ці оцінки маси і розмірів ядра Сатурна набагато більші, ніж попередні. Межа між ядром і оболонкою планети розглядається як область, розділена на шари, яка затримує її охолодження.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.
Раніше астрономи отримали знімки телескопа «Хаббл», які дозволили їм простежити за змінами в турбулентній атмосфері Сатурна зі зміною літа на осінь в північній півкулі гігантської планети. Фото планети були зроблені телескопом в 2018, 2019 і 2020 роках.