Вчені заявили про те, що останній льодовиковий період завершився близько 13 тисяч років тому через серію потужних вивержень вулканів в Антарктиці, які розтопили всі її льоди, знищили озоновий шар і викликали глобальне потепління. Висновки дослідників опубліковані в журналі PNAS.
У ході дослідження вчені вивчили зразки льоду, витягнуті з льодовиків на заході Антарктиди приблизно в 400 кілометрах від берегів океану. Ці льоди, чия товщина складає близько трьох кілометрів, формувалися протягом останніх 68 тисяч років, що дозволило вченим вивчити те, як змінювався клімат континенту за цей час, аналізуючи хімічний склад вкраплень повітря в їхній товщі.
Виявилося, що в тих шарах, які сформувалися приблизно 17,5-17 тисяч років тому, знаходиться незвично велика кількість атомів брому, хлору та інших галогенів, а також ряд інших нетипових для льоду речовин, зокрема важких металів і сірки.
Рідкоземельні та важкі метали можуть потрапити в повітря в таких кількостях тільки в одному випадку – при дуже сильних і тривалих виверженнях вулканів. Їхнім джерелом в даному випадку, як свідчать розрахунки вчених, був вулкан Такахе, розташований в 350 кілометрах від тієї точки, де вчені зібрали проби льоду.
Ці виверження, за словами кліматологів, тривали приблизно 190 років, в результаті чого в атмосферу потрапила не лише гігантська кількість парникових газів, але і галогенів, що активно руйнують озоновий шар. У результаті цього почалося не тільки глобальне потепління, але і виникла озонова діра, що різко змінила характер руху вітрів над Антарктикою і південною частиною Атлантики та Індійського океану.
Ці зміни, у свою чергу, призвели до масштабних перебудов течій, що призвело до того, що клімат Землі незворотнім чином змінився, вийшовши з нескінченного циклу зледенінь і міжльодовикових періодів. Можливо, що клімат планети міг змінюватися аналогічним чином і в більш давні історичні епохи, підсумовують вчені.
Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період у 2030-2040-х роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційній зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.