Вчені з Університету Рутгерса та Міського коледжу Нью-Йорка в США ідентифікували білок, який міг «запустити» реакції, що стимулювали зародження життя на Землі. І ним виявився простий пептид, який вони назвали нікельбек (nickelback), повідомляє Science Alert.
Ця назва не є даниною поваги знаменитому канадському рок-гурту. Швидше вона відсилає до основи білка, що складається з ланцюжка амінокислот та двох атомів азоту, пов'язаних з парою атомів нікелю.
Відкриття може не тільки пролити світло на те, як зародилося життя на Землі, а й дати астрономам ключ до пошуків потенційно населених світів, де життя може тільки почати формуватися.
«Вчені вважають, що десь між 3,5 та 3,8 мільярда років тому стався переломний момент, що дало поштовх переходу від пребіотичної хімії — молекул, які передували життю, — до живих біологічних систем. Ми вважаємо, що ця зміна була викликана кількома невеликими білками-попередниками, які виконували ключові етапи давньої метаболічної реакції. І ми думаємо, що знайшли один з цих пептидів-першопрохідців», — каже біохімік та молекулярний біолог Вікас Нанда з Рутгерса.
Щоб визначити, яким був цей пептид, вчені почали з сучасних білків, які приводять у дію метаболічні процеси, що мають вирішальне значення для управління багатьма біохімічними реакціями. Стародавні білки мали бути значно простішими, тому сучасні розбили на основні складові.
Серія експериментів показала, що нікельбек є ймовірним кандидатом на роль білка-каталізатора. Він достатньо простий, щоб утворитися на пребіотичній Землі, але доволі складний, щоб отримувати енергію з довкілля та перетворювати її. Він використовує загалом 13 амінокислот, які часто називають «цеглинками» для білків і самого життя.
Вчені з'ясували, що при зв'язуванні з білковою складовою атоми нікелю діють каталізатором для вивільнення газоподібного водню. Останній був життєво важливим джерелом енергії мільярди років тому.
Якщо нікельбек відіграв важливу роль у зародженні життя на Землі, розумно припустити, що він міг формуватися і на інших планетах, можливо, на тих, які не так далеко просунулися у своїй еволюції, як наша.