Вченим вдалося розкрити таємницю загадкового артефакту зі слонової кістки, який було виявлено на стоянці льодовикового періоду у Німеччині. Як повідомляє Science Alert, подібні об'єкти були виявлені по всій Європі, що порушує питання про їхнє призначення.
Вважалося, що об'єкти з отворами могли бути жезлами чи скіпетрами. Або ж флейтами та символами окультної сили, інструментами магічних ритуалів.
Але Ніколас Конард, археолог із Тюбінгенського університету в Німеччині, та його колега-археолог Верле Ротс із Льєжського університету в Бельгії вважають, що призначення таких об'єктів було набагато більш приземленим. Ймовірно, артефакти використовувалися для плетіння чогось, і це були не магічні слова.
У 2015 році Конард, Ротс та їхні колеги виявили 13 фрагментів обробленого бивня мамонта в печері Холе Фелс у долині Ах. Люди жили тут 40 тисяч років тому, раніше у печері виявили артефакт, який вважається найдавнішою фігуркою людини.
Фрагменти кістки ідеально підходили один до одного, утворюючи об'єкт завдовжки 20,4 сантиметри з чотирма отворами, досить широкими для того, щоб можна було просунути олівець. І якогось очевидного призначення у цього об'єкта не було.
Проаналізувавши отвори і рослинні волокна, що ідеально збереглися, розкидані навколо, вчені припустили, що артефакти використовувалися для створення одних з найцінніших об'єктів того часу - мотузки.
«Цей інструмент відповідає на питання про те, як виготовлялася мотузка в епоху палеоліту, питання, яке десятиліттями спантеличувало вчених», — заявляв Ротс ще 2016 року.
Водночас предмети з каменю, рогу та слонової кістки можуть зберігатися протягом тисячоліть, але менш міцні матеріали, такі як рослинне волокно, втрачаються з часом. Мотузки ж та нитки були надзвичайно важливими об'єктами в епоху палеоліту, які використовувалися для зв'язування та скріплення зброї, їжі та одягу. Цілком ймовірно, що для виготовлення таких артефактів використовувалася спеціальна технологія.
Щоб додатково продемонструвати артефакт, а також другу, менш добре збережену «перфоровану палицю», яку знайшли нижче за течією, вчені провели спеціальний тест.
З самого початку було зрозуміло, що цей артефакт не може використовуватись для виготовлення тонких мотузок. Але її можна було використовувати для скручування товстих шнурів, що складаються із чотирьох-п'яти пасм.
Дослідники використовували різні матеріали для їх виготовлення, у тому числі сухожилля оленів, коноплі, льон та кропиву. Найкращі результати продемонстрували волокна рогози, липи та верби. Вченим вдалося сплести п'ять метрів якісної мотузки з рогози лише за п'ять хвилин. Отримана мотузка була одночасно і міцною, і гнучкою.
Варто зазначити, що проведений експеримент не може довести, що артефакт використовувався однаково у різних регіонах. Те, що його можна було використовувати, ще не підтверджує, що так і було.
Раніше вчені порівняли тисячі прикрас-підвісок льодовикового періоду з різних куточків Європи. З'ясувалося, що всередині великої групи людей під назвою граветти існувало щонайменше дев'ять окремих груп мисливців-збирачів, які відрізнялися стилями орнаменту.