Вчені заявили про те, що найбільші алмази, які коли-небудь були здобуті на Землі, відрізняються не тільки розміром і блиском, але й унікальною історією походження. Вони були утворені з рідкого металу, що розчинив у собі надмірну кількість вуглецю глибоко в надрах Землі. Результати досліджень учених опубліковані в журналі Science.
Як правило, алмази утворюються на глибині 150-200 кілометрів в найбільш товстих частинах континентальних плит. Разом з тим, деякі з них занадто великі і відрізняються від інших, що навело дослідників на думку про інший механізм їхнього формування.
У ході дослідження вчені систематизували інформацію про алмазах одного типу до огранювання і встановили, що найбільші з них є дивовижними аномаліями, які з'явилися не в жорсткій тектонічній плити, а десь глибше, в мантії, тобто на глибині від 360 до 750 кілометрів.
Такими ж великими вони стали через ферменти заліза і нікелю, які зазнали впливу високих температур і тиску. Алмази ростуть у поєднанні з рідким металом, що неймовірно добре розчиняє вуглець. Коли метал стає перенасичений вуглецем, частина його починає випадати в осад і викристалізовуватися, з часом нарощуючи шари і перетворюючись у великий алмаз. Разом з тим, що є джерелом цього вуглецю вчені поки пояснити не можуть.
За словами дослідників, спочатку цей вуглець прийшов із земної кори: мова йде про зіткнення тектонічних плит, під час якого одна плита заїжджає під іншу і частина її занурюється в мантію. Таким чином, фрагменти нинішнього океанічного дна одного разу теж можуть піти під землю і стати величезним діамантом.
Раніше міжнародна група геологів з'ясувала, що тверде металеве ядро всередині Землі утворилося 1-1,5 млрд років тому. Також учені змогли визначити швидкість росту земного ядра: за рік його радіус збільшується приблизно на 1 мм.