Вчені заявили про те, що молоде нестабільне Сонце могло пройти через період особливо потужного випромінювання, яке дозволило утворитися внутрішнім планетам, включаючи Землю. Висновки дослідників опубліковані в The Astrophysical Journal Letters.
Олександр Хаббард з Американського музею природної історії в Нью-Йорку звернув увагу на молоду зірку FU Оріона, яка у 1936 році спалахнула в сотні раз яскравіше звичайного і продовжує світитися так досі. На думку вчених, додаткове випромінювання живить речовину газопилового диска.
Хаббард прийшов до висновку про те, що якщо б Сонце переживало такий же період, Сонячна система могла стати такою, як зараз. Потужне випромінювання призвело до нагрівання і часткового розплавлення твердих часток заліза та інших речовин, дозволивши швидко сформуватися з них майбутнім кам'янистим планетам. За словами вченого, не будь тимчасового посилення яскравості зірки, таке розплавлення могло відбуватися лише набагато ближче до неї.
Гіпотеза Хаббарда може пояснити і невеликі розміри Марса. Молоде і виключно яскраве Сонце випромінювало недостатньо сильно для того, щоб розплавити великі кількості твердих часток на такому великому видаленні, де проходить сьогодні марсіанська орбіта.
Раніше міжнародна група геологів з'ясувала, що тверде металеве ядро всередині Землі утворилося 1-1,5 млрд років тому. Також учені змогли визначити швидкість росту земного ядра: за рік його радіус збільшується приблизно на 1 мм.