У давнину Землю населяли гігантські тварини. Серед них були могутні динозаври, птерозаври розміром з літак, гігантські крокодили та змії, а також броненосці розміром з машину. Але сьогодні на нашій планеті залишилося небагато великих видів. Чому це сталося? Відповідь це питання публікує видання Live science.
Існує безліч викопних свідчень того, що в минулому на Землі жили гігантські тварини. Вони були не лише гігантськими, але їхні середні розміри були більшими, ніж у сучасних представників фауни, розповів палеобіолог з Університету Флориди Грег Еріксон. Відколи в ХІХ столітті вчені розкопали першу партію кісток динозаврів, вони намагаються пояснити, чому гігантські тварини були поширені мільйони років тому, але рідко зустрічаються сьогодні. Але, за словами Еріксона, дати однозначну відповідь ніхто не може.
Разом з тим, цю обставину можуть пояснити кілька ключових відмінностей між динозаврами та нинішніми великими тваринами – ссавцями. Як і інші рептилії, у міру зростання динозаври могли пристосовуватися до різних ніш, вони полювали на дрібнішу здобич у молодому віці, і більшу – у дорослому. Частково це було можливо завдяки тому, що вони змінювали різні набори зубів, як це роблять акули. Тобто, коли рептилії ставали більшими, вони змінювали свій юнацький набір зубів на більшу «зброю», яка дозволяла їм полювати на більшу здобич.
За словами палеонтолога з Единбурзького університету Стіва Брусатте, повітряні мішки у динозаврів поширювалися від легень до кісток, створюючи міцні, але легкі каркаси. Завдяки цьому скелети динозаврів були сильними та гнучкими, але все ще легкими, що дозволяло їм ставати все більшими і більшими. У ссавців повітряні мішки, які можуть проникати в кістку і робити її легшою, відсутні.
Як теплокровні або ендотермічні тварини, ссавці потребують великої кількості їжі, динозаври ж були холоднокровними тваринами. Це означає, що потреба в їжі у слона приблизно вп'ятеро більша, ніж у найбільших динозаврів.
Палеонтологи сперечаються про те, чи були динозаври теплокровними або холоднокровними. Сучасна наука поміщає тварин у градієнт між холоднокровністю і теплокровністю, і динозаври, ймовірно, знаходилися в «нижній частині діапазону холоднокровності». Тобто велике тіло динозавра було менш енерговитратним.
Для гігантських розмірів тіла було необхідне і відповідне довкілля. У дослідженні, яке було опубліковано у 2016 році, вчені дійшли висновку, що гігантизм безпосередньо залежить від достатньої кількості ресурсів, що виробляються та переробляються «високорозвиненою екологічною інфраструктурою». Тобто, у навколишньому середовищі має бути достатня кількість кисню, їжі та місця, щоб у ньому могла вирости гігантська істота. Подібні середовища розвинулися на середині тріасового періоду, ближче до початку ери динозаврів.
У давній атмосфері була більша концентрація кисню. Можливо, це відігравало важливу роль у розвитку гігантизму, особливо у комах. Дослідження 2012 показало, що розмах крил викопних комах демонстрував збільшення концентрації кисню.
Крім того, важливу роль відігравав і час. Для того, щоб вид розвинувся до гігантських розмірів, потрібний дуже великий час для еволюції. Масові ж вимирання знищують, як правило, великих істот, тому ніші таких тварин можуть залишатися незаповненими протягом десятків або навіть сотень мільйонів років.
"Першому ссавцю знадобилося 25 мільйонів років, щоб досягти ваги в тонну", - заявив професор геобіології та палеобіології в Університеті Каліфорнії в Девісі Герат Вермей. Наприклад, шерстисті мамонти вимерли лише 10 тисяч років тому. Тому немає нічого дивного в тому, що сучасні люди не бачать таких гігантських створінь: наші предки допомогли знищити їх не так давно.
Вермей вважає, що найбільш вичерпне пояснення зменшення розмірів тварин виходить не з особливостей фізіології та навколишнього середовища, а з соціальної структури. За його словами, «еволюція організованої соціальної поведінки, не лише стад, а й справді організованого полювання» у ссавців призвела до нової форми домінування. Групове полювання навіть відносно невеликих хижаків робить уразливим навіть дуже велику жертву. "Індивідуальний гігантизм на суші фактично був замінений груповим гігантизмом", - вважає вчений.
"Тобто, групове полювання таких тварин як вовки та гієни є більш ефективним способом стати більшим, ніж створення великого тіла. В результаті "гігантизм втратив свій блиск на суші", - вважає Вермей.
Соціальна організація може пояснити те, що в океані досі існують найбільші відомі тварини: сині кити. Морське середовище ускладнює комунікації на великих відстанях, що робить складнішим створення великих мисливських груп.