Вчені не змогли знайти в льодах Гренландії свідоцтв епізоду глобального потепління, який стався в 10-13 століттях. Це свідчить про те, що, всупереч поширеній думці серед істориків, вікінги відкрили і почали колонізувати Гренландію і Америку не з кліматичних причин.
За словами Ніколаса Янга з університету Колумбії в Палісадесі, "стає дедалі очевиднішим, що середньовічний кліматичний оптимум був характерний тільки для деяких куточків Землі, а не всієї планети в цілому. Все це виходить з євроцентричності цієї концепції – всі виміри проводилися в Європі і ніхто не враховував, що в інших місцях цього могло не бути. І якщо вікінги прибули до Гренландії тоді, коли там було холодно, ми навряд чи можемо говорити, що холод згодом вигнав їх звідти".
Згідно до саг вікінгів, першовідкривачами Гренландії були норвезькі мореплавці під проводом Еріка Рудого і його синів, які були вигнані з Норвегії у кінці 10 століття. Факт присутності вікінгів на території Гренландії не викликає сумніву у істориків завдяки безлічі археологічних знахідок. Але на даний момент відкритими залишаються питання про те, чому Ерік Рудий назвав Гренландію "зеленим островом" і чому вікінги покинули нові землі.
На думку деяких дослідників, у 10-13 столітті на планеті панував середньовічний кліматичних оптимум, коли температури були такими ж високими, як і сьогодні. У 14 столітті розпочався так званий "малий льодовиковий період", який приніс з собою "Великий голод", що вигнав вікінгів з Гренландії.
Янг і його колеги вивчили ізотопи зразків льоду, який сформувався в Гренландії приблизно в той час, коли там жив Ерік Рудий, і прийшли до висновку, що епізоду потепління в історії Гренландії не було. Під час прибуття Еріка та його синів у Гренландію температура там була такою ж низькою, як і під час "малого льодовикового періоду".
На думку Янга, ці висновки ставлять під сумнів теорію про те, що відкрити Гренландію вікінгам допоміг м'який клімат 10 століття і що він зумовив те, чому Ерік назвав її "зеленим островом".
Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період до 2030-2040 роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційної зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.