Китайські дослідники проаналізували стародавні скам’янілості та зробили припущення, що близько 510 мільйонів років тому отруйний газ сірководень винищив близько 45% всього життя в океані, повідомляє Live Science.
«Ця хімічна речовина є смертельною для всіх морських тварин. Жодна тварина не може вижити в такому середовищі протягом тривалого часу», — зазначив геохімік з Північно-Західного університету в Сіані та співавтор дослідження Чао Чанг.
Як вчені розробили теорію
Після Кембрійського вибуху (530 мільйонів років тому) істоти почали стрімко еволюціонувати. Саме в цей час з’явились основні групи тварин, які ми можемо побачити сьогодні, але більшість з них раптово вимерли через 20 мільйонів років. Серед них були фантастичні істоти, наприклад броньовані трилобіти, триметрові креветки та черв’яки, вкриті шипами.
Раніше вчені пояснювали масове вимирання швидким поширенням низькокисневих або аноксичних умов. Одна з теорій полягає в тому, що через появу нових видів різко збільшилась кількість тварин і рослин. Після смерті цих істот, їхні залишки вкрили морське дно. Органічні речовини, що розкладалися, могли висмоктати величезну кількість кисню з товщі води.
Команда Чао Чанга доповнила теорію новими припущеннями. Дослідники проаналізували геологічні дані величезного плато на півдні Китаю — платформи Янцзи — яке колись знаходилось під водою. Вони вирушили туди в пошуках молібдену.
На думку Чао Чанга, цей хімічний елемент — хороший проксі-індикатор стану океану протягом тисячоліть. Зразки з періоду масового вимирання містили високий рівень молібдену. Вчені роблять висновок, що у воді в той час міг бути сірководень, оскільки молібден «може з'єднуватися з сіркою, утворюючи нерозчинні сполуки», які потім осідають у відкладеннях. Вищі концентрації молібдену науковці співвідносять з вищими концентраціями сірководню у воді.
«На цьому етапі ніхто не може точно сказати, що спричинило поширення сульфідних вод. Однак дефіцит кисню міг бути викликаний вибухом органічних речовин, які згодом опустилися на морське дно і згнили, влаштувавши бенкет для трильйонів мікробів», — пояснює Чао Чанг.
Коли ці мікроби споживали залишки органічних речовин, вони також поїдали сульфат, який природно міститься в морській воді. Велика популяція мікробів могла перетворити сульфати на побічний продукт — сірководень, яким наповнилась вода. Саме це могло спровокувати токсичну хвилю.
Хоча дослідники взяли зразки лише з сучасного Китаю, вони вважають, що це токсичне поширення відбулося в глобальному масштабі. «По суті, це означає, що до того, як молібден можна буде видалити з океану, морська вода в океані вже повністю змішається багато-багато разів», — зазначає Чао Чанг. Такий тривалий життєвий цикл означає, що рівні ізотопів молібдену, зафіксовані в одній ділянці океанічних відкладень, відображатимуть середній показник для всього моря.
Подальші дослідження будуть спрямовані на те, щоб встановити, що спричинило аноксидні умови й сульфідну хвилю. На думку Чао Чанга, подібні дослідження допомагають вченим скласти уявлення про межі придатності для життя на Землі.
Раніше вчені дослідили останки кита, яким 19 мільйонів років, та дійшли неочікуваних висновків про еволюцію цих тварин. Кити могли стати гігантами значно раніше, ніж вважалося.