З моменту виявлення гігантських лінивців більше 200 років тому, і припущення про існування мегафауни, величезних ссавців, людство звинувачувалося в їх вимиранні. Нові дані аналізу ДНК свідчать про помилковість цієї теорії, повідомляє New Scientist.
Алан Купер, дослідник прадавніх ДНК говорить про те, що вимирання мегафауни почалося задовго до зростання впливу людини на навколишнє середовище.
Справжня причина вимирання мегафауни криється у кліматичних змінах.
Купер і його колеги одночасно проводили вивчення часу вимирання мегафауни в Євразії та Америці. Воно збігається з початком кліматичних змін на континентах, "будь то 50 тисяч років тому в Австралії, 13 тисяч років тому в Південній Америці чи тисячу років тому в Австралії. Просто ідеальний збіг".
Ці дані розбивають ключовий аргумент, який говорить про вину людей у вимиранні мегафауни. Він полягає в тому, що кліматичні зміни наступали на протязі останніх 60 тисяч років. Були більш теплі і більш холодні періоди, тварини ж пристосовувалися до них до тих пір, поки поруч не з'явилися люди.
Аналіз ДНК свідчить про те, що вимирання мегафауни відбувалося останні 60 тисяч років незалежно від того, були поруч люди чи ні.
Раніше повідомлялося, що через кліматичні зміни менш ніж через сто років Лондон може стати другою Венецією.