Вчені з Китайської академії лісового господарства заявили, що до кінця ХХІ століття посушливі регіони можуть зайняти до 40% суші Землі. При цьому, що дивно, найістотніший фактор зміни клімату — підвищення рівня вуглекислого газу (CO2) — може фактично уповільнювати розширення посушливих районів планети, повідомляє Science Alert.
Посушливі райони — це регіони, які стикаються з гострою нестачею води, де кількість опадів є низькою порівняно з втратою води внаслідок випаровування та транспірації рослин.
«Поширення посушливих кліматичних умов на регіони, які раніше були більш вологими, може поглибити нестачу води, деградацію екосистем та опустелювання, створюючи проблеми для глобального сталого розвитку. З огляду на високу екологічну вразливість посушливих районів, необхідні оновлені оцінки площі посушливих земель та їхнього майбутнього перерозподілу для підтримки адаптації до зміни клімату та сталого розвитку», — пояснила група вчених із Китайської академії лісового господарства.
У ході нового дослідження вчені використали оновлене кліматичне моделювання для складання карти поточного глобального поширення посушливих районів та прогнозування їхнього можливого поширення в майбутньому.
Для аналізу посушливі райони визначалися за допомогою показника, який називається індексом посушливості (ІП), що дорівнює кількості опадів у регіоні, поділеній на потенційне випаровування (ПВ), при цьому райони з ІП нижче 0,65 класифікуються як посушливі.
Посушливі райони поділяються на чотири підтипи, при цьому більша частина з них у світі належить до напівпосушливих зон (14,72 % від загальної площі суші), а посушливі зони розташовані переважно в Австралії та Китаї й займають 11,24 % поверхні Землі. Посушливі субгумідні зони широко поширені в Китаї та Росії (6,35%), в Алжирі, Лівії та Саудівській Аравії зустрічаються гіперпосушливі зони, що займають 6,27% поверхні Землі.
Дані за період з 1994 по 2023 рік показали, що посушливі райони становили 38,58 % усієї суші Землі, не враховуючи Антарктиди. За прогнозами, у період з 2071 по 2100 рік площа посушливих районів становитиме 39,31–40,28 % земної поверхні, залежно від використовуваного сценарію викидів парникових газів, при цьому найбільше зростання спостерігатиметься в гіперпосушливих зонах.
Варто зазначити, що ці прогнози дають результати набагато нижчі, ніж попередні прогнози, згідно з якими до 2100 року площа посушливих земель може сягнути 60% площі суші. Але верхня межа прогнозу — 40,28% — означає колосальне збільшення площі таких земель на 2,37 мільйона квадратних кілометрів порівняно з базовим рівнем 1994–2023 років; це можна порівняти з територією Алжиру або приблизно 30 % площі Австралії.
Згідно з прогнозами, Австралія зіткнеться з найістотнішими змінами в площі посушливих регіонів. За нею слідуватиме Бразилія, істотні зміни також очікуються в Африці.
Раніше вчені заявили, що зв’язок між атмосферною циркуляцією Тихого океану та температурою в тропічній частині Індійського океану різко порушився в останні десятиліття. І, вивчивши століття кліматичної історії, вони зазначають, що цей зсув є винятковим.