На Сонці з'явилася група плям, сукупний розмір яких можна порівняти з плямою, що викликала найпотужнішу магнітну бурю в історії, повідомляє Live Science. І ця група спрямована прямо на Землю. Разом з тим, потужних бур не очікується, оскільки плями залишаються спокійними. Комплекс плям називається AR 4294-4296.
AR 4294-4296 складається з двох різних груп сонячних плям, AR 4294 і AR 4296, які пов'язані магнітним полем. Його помітили 28 листопада, коли комплекс опинився на боці нашої зірки, зверненому до Землі. Але першим темні плями виявив марсохід Perseverance, який спостерігав за зворотним боком Сонця по відношенню до Землі, приблизно тижнем раніше.
AR 4294-4296 приблизно такого ж розміру, як гігантська сонячна пляма, яку спостерігав британський астроном Річард Каррінгтон у вересні 1859 року, що згодом призвела до "події Каррінгтона" — найпотужнішої сонячної бурі, яку коли-небудь спостерігало людство. Але насправді плями покривають площу поверхні Сонця, що становить близько 90% від розміру плями Каррінгтона.
Кластер - "одна з найбільших груп сонячних плям за останні 10 років", він може випустити спалахи класу Х. Якщо викид дійсно трапиться, то виникла сонячна буря "буде геоефективною".
Під час Каррінгтонської події Сонце випустило спалах класу Х45. Він залишається історичним рекордсменом, хоча геологічні дані свідчать про те, що він міг бути ще потужнішим. Спалах Х45 у п'ять разів потужніший за найпотужніший спалах останнього десятиліття: Х7, який стався в жовтні 2024 року.
Нещодавні дослідження засвідчили, що якби настільки ж потужний вибух стався сьогодні, випромінювання вивело б із ладу всі супутники на орбіті нашої планети. Це також спричинило б хаос на Землі, потенційно пошкодивши частину електромережі. За оцінками експертів, загальний збиток перевищив би трильйон доларів.
Раніше вчені вперше зафіксували в магнітному полі Землі загадкові зиґзаґоподібні структури плазми, які раніше спостерігалися виключно поблизу Сонця. Цей унікальний феномен виникає внаслідок взаємодії сонячного вітру із замкнутими силовими лініями земної магнітосфери, що призводить до специфічних розривів поля.