Для розвитку та роботи моделей штучного інтелекту потрібні дата-центри, сервери, доступ до даних, електроенергія, а не лише програмний код. Однак значну частину із вищезазначених ресурсів контролюють лише кілька держав і компаній, зазначив завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України Олексій Костенко у статті "Як штучний інтелект змінює уявлення про незалежність держав: що показав Stanford AI Index 2026".
"Уявіть собі цю крихкість: увесь цифровий прогрес людства залежить від безпеки кількох географічних точок на карті та кількох корпоративних штаб-квартир", — вказує автор статті.
Відповідно до результатів щорічного дослідження Stanford AI Index 2026 , проведеного Інститутом штучного інтелекту Стенфордського університету, в сучасному світі понад 60% обчислювальної потужності ШІ припадає на обладнання лише однієї компанії США. Йдеться про NVIDIA.
Костенко зазначає, що водночас лише один завод на Тайвані — TSMC виготовляє майже всі найпередовіші чипи. На території США знаходиться понад 5427 дата-центрів — це вдесятеро більше, ніж у будь-якої іншої держави.
Науковець наголошує, що в умовах розвитку ШІ постає питання цифрового суверенітету держав.
"Ви можете мати ідеальний закон про ШІ, але якщо у вас немає власних ШІ-моделей, серверів і чипів, ваш "суверенітет" — це просто папір із печаткою. Ви однаково критично залежні від чужих хмар, чужих дата-центрів і чужих алгоритмів", — пояснює він.
Костенко зазначив, що матеріальною базою державності у XIX столітті були залізниця та вугілля, в минулому столітті — заводські труби та нафта, у XXI столітті — дата-центри, стійкість електромережі та напівпровідники.
Він додає, що нині рух даних все більше залежить від правил та кордонів деяких країн.
"Наприклад, до кінця 2024 року у Східній Азії й Тихоокеанському регіоні діяло 77 вимог щодо локалізації даних, в Африці на південь від Сахари — 71, у Європі та Центральній Азії — 66, тоді як у Північній Америці — лише три. Йдеться про вимоги зберігати або обробляти певні дані на серверах усередині країни, залишати там їхню копію чи обмежувати передавання за кордон", — зазначає автор статті.
Олексій Костенко у статті “Цифрова імперія Пекіна: як Китай перетворює штучний інтелект на інструмент глобального впливу” розповів, як Китай прив'язує країни до своєї екосистеми ШІ. Пекін пропонує іншим країнам приєднатися до його цифрової екосистеми, обіцяючи “цифровий суверенітет”.