Людська цивілізація, яку ми знаємо, мабуть, не існувала б без сільськогосподарських тварин. Але, ймовірно, без їхнього одомашнення можна було б уникнути і деяких хвороб, повідомляє Science Alert.
Вченим вперше вдалося знайти докази того, що одомашнення та розведення худоби співпало зі зростанням захворювань, що передаються тваринами, таких як чума (Yersinia pestis) та тиф, що переноситься вошами (LBRF).
Археологи давно припускали, що коли 12 тисяч років тому кочові мисливці-збирачі з Європи почали селитися у великих скотарських спільнотах, ризик передачі патогенів від тварин збільшився. Недавній прогрес у аналізі древньої ДНК дозволив перевірити цю гіпотезу.
Група вчених під керівництвом Мартіна Сікори з Копенгагенського університету проаналізувала 405 мільярдів послідовностей ДНК, зібраних із 1313 давніх людських останків з усієї Євразії. В результаті їм удалося ідентифікувати гени, які належали мікробам.
Багато мікробів, які заражають людей, залишалися відносно стабільними протягом усього періоду вибірки. Але зоонозні захворювання, у яких збудники передаються людині від тварин чи навпаки, виявили лише приблизно 6500 років тому.
Тобто бактерії, які викликають чуму та тиф, не зустрічалися в людських останках до періоду близько шести тисяч років тому. Цей час приблизно збігається з переходом від суспільства мисливців-збирачів до землеробського. З цього моменту ДНК зоонозних бактерій завжди виявлялася в геномах досліджених давніх людських останків.
При цьому зростання захворюваності на хвороби, що передаються від тварин, пов'язане не тільки з безпосереднім контактом з ними. Воно може бути пов'язане також з тим, що в міру збільшення густоти населення в людських спільнотах погіршувався рівень гігієни, а також зростала кількість вошей, кліщів та гризунів.
Так, спалахи тифу зазвичай пов'язані з поганими умовами життя та гігієною.
Ранні спільноти мисливців-збирачів, які зазнали впливу зоонозних патогенів раніше за інших, отримали й низку переваг. Вони не тільки отримали постійний доступ до м'яса та молока, але й більший запас часу для того, щоб пристосуватися до нових патогенів.
Вчені також виявили спалах зоонозних захворювань близько 5000 років тому. Це означає, що коли степові скотарі почали мігрувати в нові регіони, приносячи із собою свої знання в галузі сільського господарства, вони також принесли із собою зоонозні захворювання.
Якщо це правда, то багато жителів Європи на той час загинули внаслідок людської міграції. Це віддзеркалює те, що сталося з корінними мешканцями інших територій, коли туди прибули європейці.
Нещодавно вчені виявили ДНК бактерії, яка відповідальна за сумнозвісну Чорну смерть, у зубах трьох людей, похованих на території Великої Британії за тисячоліття до початку смертоносної пандемії. Тобто чума пробралася в Європу задовго до того, як континент накрила жахлива епідемія.