Бундесрат, верхня палата парламенту ФРН, затвердив закон про захист інтелектуальної власності німецьких видавців газет і журналів. Він зобов'язує пошукові агрегатори платити власникам газет і журналів за поширення їхніх текстів у пошуковій видачі.
Законопроект у нинішньому вигляді дозволяє, тим не менш, використовувати даним системам "окремі слова і невеликі уривки текстів" без сплати ліцензійного внеску, хоча при цьому не оговорюється допустимий розмір таких фрагментів.
У Німеччині цей документ вже прозвали Lex Google ("Закон імені Google"), оскільки передбачається, що більшою мірою він зачепить інтереси саме цього пошукача, що домінує у німецькому сегменті Мережі і, до того ж, вміє заробляти в інтернеті - на відміну від традиційних медіа.
Представник німецького підрозділу Google Кай Обербек розкритикував рішення верхньої палати. "Ми як і раніше вважаємо, що найкращий шлях - висновок економічних угод про партнерство, а не прийняття нових законів", - заявив він.
"Ми наводимо посилання на матеріали, які вже знаходяться у вільному доступі, - пояснювали раніше представники інтернет-гіганта. - Це, як ніби водій таксі мав платити ресторану податок за те, що він привозить до нього клієнтів. Це просто абсурдно. Крім того, саме завдяки Google видавці щорічно отримують мільярди додаткових кліків на сайти своїх видань".
У лютому, нагадує агентство, стало відомо, що Google створить у Франції фонд в 60 млн євро для компенсацій видавцям друкованої преси за порушення авторських прав. Відповідну угоду підписали тоді президент республіки Франсуа Олланд і голова американської компанії Ерік Шмідт.
У Франції, щоправда, мова йшла про компенсацію тільки "паперовим" виданням, до допустимого розміру фрагментів текстів, як зараз у Німеччині, там не додумалися.
Бажання покінчити зі збагаченням пошуковиків та інших великих інтернет-компаній без будь-яких зобов'язань або компенсацій з їхнього боку з'явилося у Франції ще в 2010 році, за часів президентства Ніколя Саркозі. Тоді, щоправда, акцент робився на захисті французької культурної спадщини від посягань з боку американських інтернет-гігантів і на "крадіжці" пошукачами безкоштовного контенту французьких ЗМІ. Ввести "податок на Google" не вдалося через "глобальність" інтернету: ніхто так і не зміг підрахувати, скільки саме користувачів у Франції клацають на банери і рекламні посилання.
При Франсуа Олланді в умовах загострення фінансової кризи на перший план виходять суто меркантильні міркування. Ще одна особливість нового фіскального сценарію в тому, що тепер пропонується зробити об'єктом оподаткування персональні дані. Що більша користувацька база у компанії, то більший податок вона платить.
У жовтні минулого року Google погрожувала виключити сайти французьких ЗМІ з результатів, які видає пошуковик компанії. Погроза з боку інтернет-гіганта стала відповіддю на іншу ініціативу Парижа - податок за вхід на певні сторінки в інтернеті. !zn