У 2025 році вчені заявили про виявлення довголанцюгових органічних молекул, які називаються алканами, у стародавніх породах Марса. Під час нового дослідження група вчених під керівництвом Олександра Павлова з Центру космічних польотів Годдарда NASA заявили про те, що первісний вміст цих молекул, до того, як радіація зруйнувала більшу їхню частину, важко пояснити одними лише небіологічними процесами, повідомляє Science Alert.
Разом з тим, це не означає, що знайдені алкани є свідченням існування життя на Марсі. Висновки вчених засновані на моделюванні того, як радіація руйнує органічний матеріал із плином часу. Але аналіз показує, що відкриття цих молекул вимагає більш ретельного вивчення.
Алкани, виявлені на Марсі, можуть бути фрагментами довголанцюгових жирних кислот, які на Землі виробляються в основному - але не виключно - живими організмами.
Зразок, який вилучив марсохід Curiosity, показав концентрацію алканів близько 30-50 частин на мільярд, що не особливо високо. Але вчені вирішили з'ясувати, якою могла бути їхня початкова концентрація.
Камберлендський аргіліт перебував на поверхні Марса, піддаючись впливу сильного випромінювання близько 80 мільйонів років. Це поступово руйнувало органічні речовини в породі. У лабораторії дослідники провели серію експериментів, які дозволили оцінити швидкість руйнування попередників алканів під впливом випромінювання, отримавши набагато вищу вихідну концентрацію — від 120 до 7700 частин на мільйон (ppm).
Після цього вони розглянули небіологічні механізми осадження та утворення, які могли призвести до їхньої появи. Ці процеси включали перенесення з міжпланетного пилу, метеоритів, випадання атмосферного серпанку, гідротермальну хімію і серпентинізацію.
Але навіть у сукупності ці процеси не змогли наблизитися до передбачуваного вихідного вмісту молекул.
"Наш підхід дозволив нам оцінити, що Камберлендський аргіліт містив, за консервативними оцінками, від 120 до 7700 ppm довголанцюгових алканів і/або жирних кислот до впливу іонізуючого випромінювання. Ми стверджуємо, що настільки високі концентрації довголанцюгових алканів не узгоджуються з кількома відомими абіотичними джерелами органічних молекул на стародавньому Марсі", — заявили вчені.
Раніше вчені вивчили дані з шести приладів, встановлених на три апарати, і знайшли нове пояснення того, куди могла подітися вода, що існувала на Марсі в минулому. Вони вважають, що пилові бурі виштовхують воду в атмосферу Червоної планети, де вона активно руйнується цілий рік.