Лауреатами Нобелівської премії з хімії у 2025 році стали Сусуму Кітагава (Susumu Kitagawa), Річард Робсон (Richard Robson) та Омар М. Яґі (Omar M. Yaghi). Їх нагородили за дослідження у галузі металоорганічних каркасів. Переможців оголосив Нобелівський комітет.
Сусуму Кітагава (74 роки) представляє Кіотський університет у Японії. Найвизначніші відкриття у галузі металоорганічних каркасів він зробив з 1997 по 2009 роки. Хімік першим виявив та довів, що так звані координаційні полімери можуть мати пористу структуру. Раніше вважалося, що вони щільні. Вчений показав, що ці полімери можуть всотувати молекули газу завдяки своїй пористій природі. Згодом він доповнив своє відкриття дослідженнями у сфері пористих кристалів, що мають здатність змінювати структуру під впливом зовнішніх чинників.
Річард Робсон (79 років) — науковець Університету в Мельбурні, Австралія. Вклад хіміка у науку полягає у тому, що він першим у 1989 році зміг лабораторно синтезувати пористий координаційний полімер. Також вчений передбачив, що при подальших експериментах такі хімічні сполуки можна зробити стійкими. Його прогноз підтвердився подальшими дослідженнями того ж Кітагави.
Омар М. Яґі родом із Йорданії, нині — американський учений. Він працює в Каліфорнійському університеті в Берклі, США. Його внесок полягає у створенні нового напряму — ретикулярної хімії, яка об’єднує молекулярні елементи в стійкі пористі кристалічні каркаси. Яґі розвинув концепцію керованого синтезу матеріалів на молекулярному рівні, що дало змогу створювати металоорганічні каркаси (MOF) із передбачуваною структурою. Свої найважливіші відкриття він здійснив у 1995–1999 роках.
MOF застосовують також для уловлювання та контролю викидів вуглекислого газу (CO₂), адже ці матеріали вибірково адсорбують газові молекули. Їх використовують для розділення та очищення газових сумішей, а також як фільтри та сорбенти у водоочисних системах. MOF знаходять застосування у створенні сенсорів і детекторів, а «м’які» металоорганічні каркаси здатні відкривати або закривати свої пори під впливом зовнішніх чинників, що дозволяє керувати поглинанням і вивільненням речовин.
У 2024 році лауреатами Нобелівської премії з хімії стали Девід Бейкер, Деміс Гассабіс і Джон М. Джампер. Їх відзначили за досягнення у вивченні білків: Бейкер створив нові типи білкових молекул, а Гассабіс і Джампер — розробили модель штучного інтелекту AlphaFold, яка вирішила проблему прогнозування просторових структур білків.