Вчені NASA за допомогою даних, отриманих телескопом NuSTAR, встановили, що Ета Кіля, найбільша і яскрава зірка Чумацького Шляху, випускає велику кількість космічних променів, розганяючи частинки матерії, які можуть досягати Землі, до швидкостей, близьких до швидкості світла, повідомляється на сайті агентства.
"Ми досить давно знаємо, що ударні хвилі, що виникають після вибуху наднової, можуть розганяти частинки матерії до швидкості світла, "заряджаючи" їх великою кількістю енергії. Виявляється, що подібні процеси можуть проходити в інших екстремальних середовищах, наприклад, в околицях зірок, подібних до Ети Кіля", - заявив один з дослідників Кенджі Хамагути.
Ета Кіля розташовується на відстані 7,5 тисяч світлових років від Землі і є другою за яскравістю зіркою в нічному небі. Вона являє собою подвійну систему, яка складається з найбільшої зірки Галактики масою 170-250 Сонць і її "невеликого" супутника, чия маса всього в 30-80 разів вище, ніж у нашого світила.
Тиск світла всередині надр більш великого світила настільки великий, що спалахи активності всередині Ети Кіля буквальним чином "зривають" зовнішні покриви зірки, викидаючи їх у відкритий космос. За поточними оцінками вчених, більша половина системи вже втратила близько 30 мас Сонця в ході подібних спалахів, сліди яких утворили красиву туманність Гомункула, що оточує Ету Кіля.
У ході дослідження вчені встановили, що газова "мантія" Ети Кіля виробляє величезну кількість жорсткого рентгенівського випромінювання, силу якого неможливо було пояснити подібним чином - вона була на кілька порядків вищою, ніж передбачає теорія. Потім дослідники порівняли ці дані з фотографіями зірки, які були отримані за допомогою телескопа "Фермі". Це порівняння показало, що пучки жорсткого рентгена породжувалися не їхніми газовими оболонками, а "роями" електронів, які прискорювалися до близькосвітлових швидкостей на кордоні між клубами розпеченого газу, що стикаються.
Раніше вчені заявили про те, що одне з кілець Урану має дивну форму: не круглу або еліптичну, а швидше трикутну. Така форма обумовлена орбітальним резонансом з одним з внутрішніх супутників – Крессидою.