Виявляється, бджоли були добре відомі людині вже у ранньому неоліті. Науковці виявили у Туреччині найдавніші сліди бджолярської активності. Відкриття доводить, що бджолярами люди стали майже відразу ж після переходу до осілого способу життя. Про це йдеться в статті британських фахівців з Брістольського університету, опублікованій у свіжому випуску журналу Nature.
Археологи періодично знаходять зображення бджіл і бджолиних гнізд на стінах печер, що служили притулком для людей кам'яного століття. Однак було неясно, як давно людство приступило до систематичного розведення медоносної бджоли. Щоб відповісти на це питання, автори статті зайнялися пошуком слідів воску на неолітичній кераміці.
Речовини, що містяться у бджолиному воску, такі як ефіри та алкани, є його унікальною візитною карткою і добре зберігаються на глиняному посуді. Намагаючись ідентифікувати їх, вчені проаналізували близько 6000 черепків з 150 археологічних пам'яток Старого Світу.
Виявилося, що вперше люди зайнялися розведенням бджіл на території нинішньої Туреччини близько 9000 років тому. Через кілька тисяч років посуд зі слідами воску з'являється на Балканах і у Північній Африці. Однак на півночі у Данії бджільництво не поширилося через суворі кліматичні умови.
Відкриття означає, що бджоли практично відразу стали важливою частиною господарства перших неолітичних фермерів.
Раніше генетики реконструювали еволюцію медоносної бджоли. Основні африканські та європейські групи підвидів розділилися близько 300 тисяч років тому, а близькосхідні підвиди відокремилися трохи пізніше - близько 165 тисяч років тому. Як з'ясувалося, медоносна Apis mellifera походить від одного з азіатських видів бджіл.
У вересні ентомологи виявили в Австралії чотири раніше не відомих науці види медоносних бджіл.