Вчені з Кембріджського університету дійшли висновку, що крига, яка покривала південну частину Світового океану протягом льодовикового періоду, захищала атмосферу Землі від розчиненого у воді вуглекислого газу. Результати досліджень вчених були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Вважається, що збільшення кількості вуглекислого газу в атмосфері Землі в кінці льодовикового періоду було пов'язано з фізико-хімічними процесами, що відбуваються в глибоких шарах океану. Більш щільні шари могли вміщати в себе більше розчиненого СО2. Велике танення льодів призводило до порушення стратифікації щільності океанічних шарів, що, в свою чергу, сприяло піднесенню CO2 до поверхні і подальшому його вивільнення в атмосферу.
Вчені провели вивчення складу донних відкладень, за яким визначили фізико-хімічні властивості шарів Південного океану. Ці відкладення були сформовані одноклітинними організмами – форамініферами. Результати показали, що, хоча зменшення щільності глибин дійсно відбувалося, це мало місце через п'ять тисяч років після первинного збільшення вмісту атмосферного СО2, що вказує на наявність інших механізмів. Альтернативне пояснення полягає в тому, що саме танення криги призводить до збільшення обмінних процесів між атмосферою і поверхнею океану і, таким чином, до вивільнення СО2.
Раніше вчені встановили, що бактерії можуть поглинати вуглекислий газ з допомогою нанообладунків. Вловлюючи сонячне випромінювання, наночастинки забезпечують мікробів електронами, які потрібні для засвоєння вуглекислого газу і виробництва цінного оцтової кислоти, спирту та інших видів органічного палива.