Археологи з Університетського коледжу Лондона заявили про те, що додавати хром в сталь для поліпшення її міцності додумалися ще жителі Персії, а не вчені ХІХ століття. До такого висновку дослідники дійшли, проаналізувавши середньовічні перські рукописи, повідомляє Naked science.
Те, що додавання хрому в сталь сприяє опору кислотній корозії, з'ясували Майкл Фарадей і П'єр Бертьє в 1820-1821 роках. Але нержавіючу сталь отримали лише на початку минулого століття. Така сталь виходить в результаті додавання в неї значної кількості хрому, проте, щоб досягти потрібної концентрації, необхідний низький вміст вуглецю в матеріалі. Проте, навіть невелике додавання хрому в сталь покращує її властивості.
Виявилося, що про це знали в Персії ще в ХІ столітті. Про це свідчать рукописи, знайдені в археологічній пам'ятці Чахак на півдні Ірану. У ряді історичних рукописів XII-XIX століть це невелике нині село описане як центр виробництва сталі. В одному з таких рукописів - «аль-Джамахірія фі Маріфа аль-Джавахір» - містилися відомості про додавання в тигельну сталь мінералу хроміту. Крім рукописів, вчені піддали радиовуглецевому аналізу шматки деревного вугілля з тигельного і ковальського шлаку, а також застосували електронну мікроскопію, щоб роздивитися найдрібніші елементи матеріалу.
Виявилося, що в ХІ-ХІІ століттях в Персії вже знали про те, що додавання хрому в сталь покращує її властивості. Ймовірно, до цього персів підштовхнула проблема крихкості тигелної сталі, дуже гарної завдяки своїм візерункам, але неоднорідної за складом.
За словами дослідників, вміст хрому в перській сталі був близько 1%. Цього мало для виробництва нержавіючої сталі, але є прогресом для такої давньої епохи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.
Раніше мексиканські археологи ідентифікували корабель, який в 1861 році перевозив рабів-майя. Знайти таке судно вдалося вперше.