22 травня 1960 року на півдні Чилі стався руйнівний землетрус. Протягом 10 хвилин земля тремтіла так сильно, що люди не могли стояти на своїх ногах. На дорогах утворилися тріщини, будинки обрушилися. Землетрус у Вільдівії був магнітудою 9,5, найсильнішим за історію спостережень. Але чи можуть такі поштовхи бути ще сильнішими? Відповідь на це питання наводить видання Live Science.
За словами геологів, відповідь на це запитання – так. Але ймовірність землетрусів магнітудою вище 9,5 малоймовірна. Щоб це відбулося, має статися дуже довгий і дуже глибокий розлам величезного фрагмента кори земної.
Як заявила геолог Венді Бохон, швидше за все землетрус магнітудою 9,5 – найпотужніший, який може статися на Землі. Магнітуда 10 дуже малоймовірна.
«Ця ідея хороша для Голлівуду, але, слава небесам, не є реалістичною на Землі», - додала вона.
Магнітуда – це міра кількості енергії, що вивільняється під час землетрусу. Вона може відрізнятись від того, як землетрус відчувається на поверхні, оскільки в цьому випадку сила залежить від відстані до епіцентру та стану землі. Один і той же землетрус може по-різному відчуватися для тих, хто стоїть на пухкому ґрунті або піску, і для тих, хто знаходиться на твердій поверхні.
Магнітуда землетрусу залежить від загальної площі розриву. А вона, у свою чергу, залежить від того, наскільки глибоко розлом іде в земну кору, і довжини сегмента, що розривається, по горизонталі. Існують фізичні межі того, наскільки велика область може зруйнуватися. Найглибші розлами знаходяться в зонах субдукції, де одна тектонічна плита підштовхує іншу. Хоча землетруси іноді можуть відбуватися на глибині 800 кілометрів під поверхнею Землі, за даними Геологічної служби США, більшість глибоких землетрусів не спричиняють сильних струсів на поверхні. Найбільш небезпечні для людей саме ті, що знаходяться у верхніх десятках кілометрів земної кори.
За словами Хайді Х'юстон, геолога землетрусів з Університету Південної Каліфорнії, розломи, які можуть спричинити найруйнівніші землетруси, — це похилі розломи в зонах субдукції. Їх називають падаючими, тому що вони розташовані під косим кутом, а не вертикально, мають найбільші площі порід, які можуть застрявати один в одному, накопичуючи напругу, а потім, нарешті, руйнуючись.
Існують також фізичні межі розмірів сегмента, що може «зламатися». Навіть розломи зон субдукції не руйнуються одразу.
Ще одним фактором, що впливає на магнітуду, є те, наскільки сильно зсувається або зміщується розлом. Як правило, менші ділянки обрушення рухаються на меншу відстань, ніж більші. Тобто, при землетрусі магнітудою 5 порода може зісковзнути на кілька сантиметрів - відстань, яка навряд чи зруйнує землю вище - під час землетрусу магнітудою 9 розлом може зміститися на відстань близько 20 метрів або більше. Землетрус у Чилі 1960 року фактично збільшив територію країни через те, як розтягнулася земля.
За словами вчених, різниця між землетрусом магнітудою 8 і магнітудою 9 з точки зору енергії, що виділилася, набагато більша, ніж різниця між землетрусом магнітудою 5 і магнітудою 6. Для збільшення магнітуди землетрусу з 9,5 до 9,6 потрібно набагато більше площі руйнування розлому, ніж збільшення магнітуди з 5,5 до 5,6.
Тобто землетрус у Чилі був майже вдвічі потужнішим, ніж наступний за ним у шкалі рекордів землетрус на Алясці магнітудою 9,2.