Мова йде про спробу навчити комп'ютер перекладати віршовані тексти. «Типова AI-повна задача», - зізнається один із розробників Дмитро Гензель.
Думка про те, що у випадку успіху буде одержано «досконалий» штучний інтелект, не позбавлена підстав. Більшість «залізних» перекладачів до сьогодні не можуть впоратися зі звичайною прозою, плутаючись у смислових варіантах, але ж із поезією все набагато складніше. Пан Гензель підкреслює, що головна проблема полягає навіть не у розпізнаванні метричного ладу та пошуку рим, не у підборі точних значень, а в переданні погано уловимої субстанції, званої поетикою. Всі секрети останньої можуть бути розкриті лише спеціально натренованими вченими, і на це часто йдуть роки і життя.
Обиватель називає цю малозрозумілу для нього річ «почуттям» або «відчуттям». Навіть перекладачі з плоті і крові, багато з яких і самі поети, переконані в тому, що цю ефемерність не передати ніяк. «I remember a wonderful moment». Де в цьому Олександр Сергійович?!
Яким чином комп'ютерні фахівці збираються вирішувати всі ці проблеми?
Найпростіша віршована форма (форма, але не зміст!) - це, звичайно, японське хайку: досить запрограмувати машину на генерацію рядків із певною кількістю складів. Зазначимо, втім, тихесенько про себе, що цим проблему не вирішити. Багато вітчизняних майстрів перекладу з легким серцем відмовляються від формули «п'ять-сім-п'ять», якщо буква заважає передачі духу.
Далі: класичний п'ятистопний ямб. Ну що ж, нехай комп'ютер скористається словником, розбереться з наголосами.
Складніше з римою. Доведеться забезпечити машину базою синонімічних слів і виразів, смислова схожість яких повинна буде балансувати на грані ледь вловимих асоціацій. Але ж у кожного поета різна взаємозамінність понять, різна картина світу, відображенням якої, власне, і є поетична мова...На жаль, нічого кращого, аніж перебирання варіантів програмісти Google поки придумати не в змозі.
За матеріалами Компьютлента