Вчені заявили про те, що формування покладів вугілля, яке відбулося 300 мільйонів років тому, призвело до зменшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері і ймовірного заледеніння значної частині поверхні Землі. Висновки дослідників опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
У ході дослідження вчені використали комплексну кліматичну модель, в яку включалися компоненти для моделювання циркуляції води в океані, повітря в атмосфері та динамічної системи, що описує можливе формування льоду з морської води. В якості граничних умов використовувалися умови, які були на Землі близько 300 мільйонів років тому.
Одним з найбільш важливих параметрів, який впливає на кліматичні зміни на планеті є орбітальні цикли, що призводять до зміни рівня сонячної освітленості в залежності від нахилу земної осі. За оцінками вчених, в залежності від кута нахилу земної осі в той момент, зміст 0,1 проміле вуглекислого газу в атмосфері повинен був привести до середньорічної температури від -1,4 до 0,5 градусів Цельсія.
Процес утворення льодовика відбувається в результаті позитивного зворотного зв'язку між льодовиком і альбедо. Льодовик, що почав утворюватися, зменшує кількість світла, що поглинається поверхнею, що призводить до подальшого зниження температури і зростання площі льодовика. За результатами моделювання, для початку формування льодовика за таким механізмом рівень вуглекислого газу в атмосфері повинен був опуститися нижче 0,04 проміле.
За даними попередніх робіт, вміст вуглекислого газу початку пермського періоду впав до 0,02–0,18 проміле. Ймовірно, це призвело до покриття значної частині поверхні планети кригою. За словами вчених, в той момент Земля перебувала в умовах, які могли призвести навіть до повного зледеніння земної поверхні. Гіпотезу "Землі-сніжки", повністю покритою льодом зазвичай висловлювали для інших льодовикових періодів, зокрема, для кріогенійського періоду. Нове дослідження показало, що орбітальні цикли і вихід вуглецю з вуглецевого циклу цілком могли стати причиною повного зледеніння і наприкінці кам'яновугільного періоду.
Раніше повідомлялося про те, що вчені передбачили малий льодовиковий період у 2030-2040-х роках. На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційній зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.