Дослідники встановили зв’язок між формою грудної клітки людини та кліматичними умовами, у яких мешкали давні представники Homo sapiens, передає Phys.org. Науковці проаналізували залишки чотирьох доісторичних людей, зокрема мумію Етці – “крижану людину”, яка загинула понад 5000 років тому в Альпах.
Мета дослідження, опублікованого в журналі Communications Biology, полягала в тому, щоб з’ясувати, чи є сучасна відносно вузька грудна клітка людини унікальною ознакою нашого виду, чи вона має давніше походження від інших видів. Команда під керівництвом Хосе М. Лопеса-Рея з Національного музею природничих наук у Мадриді створила 3D-реконструкції грудної клітки чотирьох скелетів давніх Homo sapiens:
- Назлет Хатер 2 (Єгипет, 30 тис. років тому)
- Охало II H2 (Ізраїль, 19 тис. років тому)
- Дольні Вестоніце 13 (Чехія, 30 тис. років тому)
- Етці (Альпи, бл. 5 тис. років тому)
Ці моделі порівняли з анатомією 59 сучасних людей. Також обрали двох неандертальців і одного представника Homo erectus для більш чітких результатів.
З’ясувалося, що ранні представники Homo sapiens вже мали характерну округлу форму грудної клітки, що властива сучасній людині. Найбільше морфологічне розмаїття виявилося пов’язаним із кліматом.
Середовище проживання мало суттєвий вплив: у мешканців тепліших регіонів, таких як єгипетський Назлет Хатер 2, ізраїльський Охало II H2, грудна клітка була меншою та витягнуто-циліндричною. Натомість у скелета Дольні Вестоніце 13, що належав до людини, яка жила у холодному кліматі, виявили більшу та ширшу грудну клітку – подібну за розмірами до неандертальців і навіть Homo erectus. Етці, який мешкав у перехідному альпійському кліматі, мав проміжну форму.
Ці дані ставлять під сумнів традиційне уявлення про те, що Homo sapiens завжди мав легшу, “менш масивну” анатомію в порівнянні з неандертальцями. Автори підкреслюють, що морфологія нашого виду має більшу різноманітність, ніж раніше вважалося.
“Це дослідження приєднується до інших і припускає велику морфологічну мінливість H. sapiens sensu lato (як викопних, так і сучасних), яку не можна звести до узагальненої вузької моделі, оскільки вона залежить не лише від генетики, але й від кліматичної пластичності нашого виду”, – йдеться у висновках дослідників.
Раніше вчені остаточно встановили, що так званий "Харбінський череп" або "Людина-дракон" — це рештки денисівця, представника вимерлої гілки людського роду. Череп віком близько 146 тисяч років був знайдений у Китаї ще у 1933 році, але його походження залишалося невідомим майже століття. Завдяки аналізу мітохондріальної ДНК із зубного каменю дослідникам вдалося підтвердити його генетичний зв’язок з денисівцями, яких раніше ідентифікували лише за фрагментами кісток.