UA / RU
Підтримати ZN.ua

Фізики виявили докази існування гелієвих дощів на Сатурні

Раніше наявність гелієвих дощів на планеті експериментально доведена не була.

Фізики за допомогою одного з найбільш потужних лазерів в світі виявили докази існування на Сатурні гелієвих дощів. Про це розповів Гілберт Коллінз з Ліверморської національної лабораторії в Каліфорнії на засіданні Американського геофізичного союзу.

Дощі на Сатурні представляють собою явище, при якому суміш рідких гелію і водню розділяється на компоненти. Процес нагадує те, як фрагментується рідина з води і масла. При цьому гелій з верхніх шарів атмосфери мігрує в нижні, що і представляє собою дощ на Сатурні.

Теорії припускали наявність гелієвих дощів на Сатурні ще з 1970-х років, але до цього експериментально вони підтверджені не були. З цією метою вчені в Лабораторії лазерної енергетики Рочестерського університету в Нью-Йорку імітували умови в атмосфері Сатурна. Фізики за допомогою лазера OMEGA змусили суміш з водню і гелію, розташовану між двома алмазами, виділити рідкий гелій.

Цього ученим вдалося добитися завдяки стисненню суміші ударною хвилею від алмазу, на який діяло лазерне випромінювання. Стиснення призвело до появи в суміші структур з певними густинами і температурами, отримання та опис яких становить головне досягнення вчених. За словами вчених, досягнення цього результату зайняло п'ять років експериментів і 300 лазерних пострілів.

Поділ водню і гелію (фазовий перехід в інтервалах між температурами 3 тисячі і 30 тисяч кельвінів і тисках 30 і 300 гігапаскалів) може відбутися раніше, ніж вважали фізики. Це дозволило вченим припустити, що гелієві дощі можуть бути присутніми не тільки на Сатурні, але і на більш теплому сусіді газового гіганта - Юпітері.

Деякі вчені вважають, що результати досліджень фізиків вимагають перевірки.

Раніше дослідники встановили, що темний колір поверхні Сатурна є наслідком наявності в атмосфері планети великої кількості метану. На зображенні, яке було опубліковано на сайті відомства, видно темні плями, появу яких обумовлено тим, що світлу доводиться пробиватися крізь хмари метану в тонкій атмосфері планети.