Біологи з'ясували, що молекула ДНК може приймати будь-які фантастичні форми, а не тільки скручуватися у всім відому з підручників біології подвійну спіраль. Автори встановили, що подвійна спіраль, яка вперше була описана Джеймсом Уотсоном і Френсісом Кріком у 1953 році, представляє собою лише невелику ділянку макромолекули.
За словами дослідника Сари Харріс, "Уотсон і Крік дивилися лише на один поворот спіралі - всього 12 пар основ нуклеїнових кислот". Проте ДНК складається з приблизно трьох мільярдів пар основ, і цілий метр генетичної інформації повинен вміститися всередині клітини, діаметр якої не перевищує десяти мікрон. Щоб втиснутися в ядро клітини, що молекула ДНК має бути точно і тісно скручена.
Для того, щоб розібратися в цьому процесі, вчені відтворили ДНК в лабораторії. Оскільки окремі нитки ДНК не скручуються, дослідникам довелося з великими труднощами скручувати і розкручувати спіраль, виток за витком, використовуючи короткі круглі фрагменти, що складаються з тисяч пар основ.
У результаті вчені отримали десятки тисяч химерних комбінацій. Комп'ютерне моделювання показало, що навіть містки пар підстав, які надають спіралі ДНК її структуру, іноді розриваються. Мова йде про містки між комплементарними основами (аденином і гуаніном, наприклад). При скручуванні та розкручуванні спіралі ці містки нерідко розпадаються. Цей феномен і дозволяє ДНК згинатися, щоб уміститися на обмеженій площі клітинного ядра.
Раніше повідомлялося про те, що вчені прийшли до висновку, що у недавніх предків людини було набагато більше ДНК, але за два мільйони років, після виходу перших людей з Африки, людина втратила близько 27,96 мільйонів унікальних пар.