Вчені з Технологічного інституту Джорджії заявили про те, що Харон захищає атмосферу Плутона від впливу сонячного вітру. На думку дослідників, це дозволяє пояснити те, як планетоїду, майже повністю позбавленому магнітного поля, досі вдається зберегти газову оболонку. Висновки вчених були опубліковані в журналі Icarus.
Перші свідчення існування атмосфери у Плутона були виявлені ще в 1985 році. Подальші спостереження за допомогою апарату New Horizons дозволили визначити, що газова оболонка Плутона багатошарова і містить леткі речовини, наприклад, азот та метан. При цьому теоретичні розрахунки свідчать, що у планетоїда немає сильного магнітного поля, яке допомогло б захистити його газову оболонку від здування сонячним вітром. Тому дослідники припустили, що важливу роль у збереженні атмосфери Плутона може грати його великий супутник - Харон. На думку планетологів, він виступає в ролі щита від сонячного вітру.
Тепер же дослідники провели комп'ютерне моделювання, яке дозволило визначити, як присутність Харона впливає на рух частинок сонячного вітру.
Дослідники з'ясували, що супутник може змінювати напрямок сонячного вітру, запобігаючи зіткненню сильно іонізованих частинок з молекулами газу в атмосфері Плутона. Найбіль потужним цей ефект проявляється, коли Харон знаходиться між Сонцем і Плутоном, а найслабшим - коли він позаду карликової планети.
Вирішальну роль при цьому відіграє тимчасова атмосфера Харона. Вона може утворюватися навіть при відсутності сильного магнітного поля, коли частина газової оболонки Плутона захоплюється супутником або коли відбуваються виверження кріовулканів. При взаємодії з сонячним вітром частина тимчасової атмосфери Харона іонізується, породжуючи іоносферу. Це створює набагато більш серйозну перешкоду для частинок, що летять до Плутона, оскільки іоносфера більше поверхні Харона, що збільшує розмір "щита", а також володіє високою електропровідністю, що дозволяє більш ефективно відхиляти потік сонячної плазми.
На думку вчених, завдяки "щиту" Плутону вдалося зберегти значну частину летючих елементів у своїй атмосфері. Тим не менш, він все одно втрачає газову оболонку.
Станція New Horizons максимально наблизилася до Плутона (12,5 тисяч км) 14 липня 2015 року в 14:50 за київським часом. Космічний апарат протягом 30 хвилин повинен був провести близько 150 наукових вимірювань. Однак існувала ймовірність, яка дорівнює 0,01%, що New Horizons може бути втрачено через зіткнення з частинками космічного пилу і великими тілами. Після прийняття "дзвінка" від міжпланетної станції, вчені переконалися в успішному виконанні нею своєї головної місії.
Очікується, що в 2019 році станція досягне планетоїда 2014 MU69 – об'єкта в поясі Койпера, обраного в якості можливої нової цілі для New Horizons.