Археолог Роб Іскер і його колеги дослідили вівтарні камені Стоухнеджа і пісковики в Мілфорд-Хейвені і з'ясували, як поставлялися камені для будівництва стародавнього пам'ятника. Як повідомляє «Популярная механика», виявилося, що їх доставляли по суші, а не по воді, як вважалося раніше.
У Стоунхеджі є дві групи каменів: сіро-зелені, які стоять в центрі і складаються з пісковика сарсену, і блакитні і пурпурно-зелені вівтарні камені, які складаються в основному з блоків магматичних порід долериту і ріолітов. Вчені давно знають, звідки взявся сарсени, оскільки недалеко від Стоунхенджа є джерело цього матеріалу, а ось походження «блакитних» каменів довгий час залишалося загадкою для дослідників.
Популярна теорія припускає, що вівтарний камінь був привезений з узбережжя Пемброкшир, в Мілфорд-Хейвен, після чого блоки переплавили вгору по Брістольському каналу. Однак новий аналіз віку і мінерального складу головного вівтарного каменю і його передбачуваного джерела показав, що вони не збігаються. Вчені вважають, що вівтарні камені могли бути привезені з міста Абергавенні, який розташовується на кордоні Англії і Уельсу.
Тепер дослідники повторно вивчили вівтарний камінь і пісковики і визначили точний ізотопний склад обох порід. Вони також виміряли точний зміст ізотопів крихітних кристалів циркону, щоб визначити, скільки років кожному пісковику. Результати, за словами дослідників, показують, що вівтарний камінь не міг бути отриманий з пісковиків в Мілфорд-Хейвені.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.
Раніше археологи з Сент-Ендрюського, Бірмінгемського, Уорікського університетів, університету Глазго і університету Уельсу Трініті-Сент-Девід виявили недалеко від Стоунхенджа кільце з ям, які були вириті кілька тисяч років тому. Ями оточували давнє поселення Даррінгтон-Воллс, що знаходиться на відстані 3 км від Стоунхенджа.