Колекція спресованих квітів, зібраних на схилах пагорбів Болоньї 500 років тому, показує, як зміни клімату та міграція людей впливають на ландшафт північної Італії. Гербарій був зібраний між 1551 та 1586 роками натуралістом епохи Відродження Уліссом Альдрованді, повідомляє The Guardian.
До нього увійшло 5000 рослин, що робить гербарій однією з найбагатших колекцій того часу.
Основним завданням Альдрованді було ідентифікувати рослини і зрозуміти, які з них можна використовувати у фармацевтичних цілях. Але майже через 500 років гербарій допомагає вченим досліджувати, як зміни клімату впливають на цей регіон.
За часів Альдрованді пагорби Болоньї були багаті на види, які сьогодні знаходяться під загрозою зникнення або навіть зникли. Так, собача кропива, яка раніше використовувалася з лікувальною метою, більше не зустрічається в цьому регіоні.
За словами дослідників, загальна кількість видів збільшилася з 1500-х років, але якість флори погіршилася, а кількість рідкісних видів скоротилася. За досліджуваний період населення Італії побільшало на 560%.
Гербарій Альдрованді складається з 15 книг, у кожній з яких міститься до 580 екземплярів, наклеєних на листки. Колекція включає нотатки про частоту, чисельність, екологію видів, місцеві назви та використання в народній медицині.
Вчені вважають, що це найдавніший зразок гербарію, який містить такі докладні описи. За словами дослідників, він зберігає дані про найдавніші трансформації флори в цьому регіоні.
Одним із проявів цієї трансформації є поява чужорідних видів. На момент формування колекції лише 4% квітів складали американські види, які вирощувалися майже виключно у приватних чи ботанічних садах. Наприклад, солодкий перець та кабачки були привезені завдяки дослідженням Південної Америки. Але з того часу кількість привезених із Америки квітів збільшилася на 1000%.
Дослідники також порівняли флору, зібрану Альдрованді, з колекціями Джіроламо Кокконі (1883 р.) та записами, зібраними в регіоні Емілія-Романья в період з 1965 по 2021 рік.
І ці дані допомогли простежити наслідки «малого льодовикового періоду», який тривав до середини 1800-х. Так, срібний журавельник, як правило, зустрічається на висоті 1700 метрів над рівнем моря, але Коккні знайшов його на висоті 800 метрів. Зараз гірський жовтець зустрічається лише на висоті понад 1000 метрів, але під час «малого льодовикового періоду» його знаходили на висоті 300 метрів.
Раніше вчені заявили про те, що найбільша лісова зона Землі зменшується. Йдеться про бореальні ліси, які оточують найпівнічніші регіони нашої планети, розташовуючись на південь від безлісної арктичної тундри.