Переліт із Києва до Португалії тривав близько п’яти годин. Одне з найдавніших міст Європи — Порто, що на сході кінцевої частини Атлантики, відоме у світі завдяки вишуканим місцевим винам, подорожам Магеллана і, звісно ж, футболу. Щоправда, місцева «Боавішта» вже не перший рік ховається в тіні славетнішого «Порто». Власники маленького клубу, чия назва перекладається з португальської як «гарний вигляд», давно мріють завоювати місце під спекотним футбольним сонцем. І треба сказати, в останні роки їхня мрія матеріалізується: «Боавішта» дедалі впевненіше представляє власні інтереси в сонмі грандів європейського футболу — Лізі чемпіонів, залишивши позаду своїх традиційних ненависників — лісабонські «Бенфіку» та «Спортінг».
З українською командою «Боавішта» зустрічалася лише в Кубку УЄФА в сезоні 1997/98 років. Тоді донецький «Шахтар» поставив «шлагбаум» у просуванні португальців у турнірі, перегравши їх у гостях — 3:2 і не поступившись у Донецьку — 1:1. Коли на пост головного тренера прийшов популярний у минулому футболіст Жайме Пашеку, команда і справді набула «гарного вигляду». Новий наставник не приховує власного прагматизму в досягненні намічених цілей і геть не боїться визнаних у Європі авторитетів. За словами Пашеку, його мало цікавить, яке враження справляє «Боавішта» на глядачів і фахівців:
— Мета, як відомо, виправдовує засоби, — сказав нещодавно Жайме після зовсім невиразної гри його підопічних, у якій вони, однак, здобули перемогу. — Мої хлопці нарешті засвоїли, що навіть коли не вдасться грати добре, ми все одно зобов’язані продовжувати боротьбу за переможний результат. Згодом навряд чи хтось згадає в деталях події на полі, але результат залишиться.
Немає сумнівів, що саме з такою доктриною підійшов Жайме Пашеку до нинішнього розіграшу Ліги чемпіонів і до своїх суперників у групі «В». Нічия в Ліверпулі далася його підопічним аж ніяк не малою кров’ю. Підтвердження тому — сім попереджень, винесених арбітром гравцям гостей. Перед поєдинком із київськими динамівцями Пашеку знову був занадто відвертим:
— Не забуваймо, що «Боавішті» у групі «В» безперечно було відведена позиція безвихідного аутсайдера. Приміром, «Динамо» набагато досвідченіший за нас і є старожилом європейського клубного турніру. Ми не нарікаємо, що суперники все ще вважають нас «школярами». Але хочу зауважити: дечого ми вже навчилися.
На превеликий жаль для «Динамо» слова Жайме Пашеку виявилися пророчими. Португальці не показали себе великими майстрами, але переконали в тому, що попсувати кров вони можуть і найславетнішому клубу. Втім, необхідне уточнення: статися це може у разі, якщо досвідченіший суперник не підтвердить свій турнірний імідж конкретними техніко-тактичними діями.
Для «Динамо» матч проти «Боавішти» без натяків можна вважати провальним. Причому звинувачувати слід не лише голкіпера Филимонова, який пропускав за спину майже все, що летіло у ворота киян. Цього разу гості не були готові до того, що вже на 11-й хвилині суперник двічі відсвяткує взяття їхніх воріт, що в результаті призвело до горезвісного принципу доміно: після того, як «захитався» Филимонов, посипалася вся структура гри, відпрацьована роками. Проблеми починалися вже на рівні оборони, яка виявилася нездатною нейтралізувати технічних, але в принципі одноманітних «пляжних дриблерів» господарів. Ті у свою чергу, ведучи 3:1, у другому таймі просто клеїли дурня: артистично симулювали травми, затягували час, усіляко намагаючись уникнути темпової гри, яку гості демонстрували лише фрагментарно. Тож, напевно, варто також прокоментувати надліберальну поведінку італійського рефері Тренталанге. Ознайомлюючись із його суддівською біографією, що бере початок у 1993 році, я помітив, що приблизно 90% поєдинків, у яких трудився менеджер лікарні з Туріна, чомусь закінчилися перемогами господарів. Така ось дрібничка...
Суперник «Динамо» у наступному матчі — англійський «Ліверпуль», виступаючи в Дортмунді проти «Боруссії», домігся нічиєї — 0:0.